В моєму дитинстві було не так багато книг. Я навіть не кажу про хороших, якісних книг, взагалі будь-яких книг було не дуже багато. Тому доводилося читати усе що траплялося. Проте багато чого, з прочитаного в ті часи, засіло десь глибоко в свідомості. Коли мені було років 5 чи 6 я побачив екранізацію повісті Кіра Буличова "Острів іржавого лейтенанта" і вона мене страшенно вразила. Історія про великих іржавих роботів які хочуть захопити світ ніяк не могла не знайти відгуку в моєму дитячому серці. Я не міг заглибитися в цю історію занадто глибоко, не міг зрозуміти деяких політичних натяків, що їх автор дозволив собі в цій, в принципі дитячій книзі. Так наприклад "злі роботи" які були спроектовані одною таємною військовою організацією, постійно питали у інших персонажів книги "чи далеко до Москви" і були запрограмовані на "унічтаженіє любова, кто гаваріт па рускі". Нам би в теперішню Україну пару таких роботів, вони б навели порядок…
Але повертаючись від моїх потаємних мрій до реальності книги "Острів іржавого лейтенанта" можна сказати, що це класична історія в стилі радянської фантастики. Як і в деяких книгах Стругацьких, так і в книгах Буличова ніхто навіть не ставить під сумнів мудрість, чесність і порядність людей майбутнього. Вони всі забули про різницю між ними, всі нації, всі релігії, всі кольори шкіри у вільному, щасливому пориві, будують майбутнє людства. Ну і за логікою Буличова це майбутнє звісно ж має бути комуністичне. Вустами головної героїні Аліси він розповідає, що в майбутньому все буде безкоштовне, життя буде легке і щасливе, а зло якщо і буде існувати, то воно буде тупим, карикатурним, приходитиме з темного минулого і туди ж, в небуття, повертатися. Але при цьому чомусь Буличова не хочеться звинувачувати в людоїдській радянській пропаганді. Думаю його книги були своєрідним психологічним способом втекти від реальності. Читаєш про те як в майбутньому не буде грошей і все в магазинах буде безкоштовно, а твоя дружина зашиває твої єдині подерті штани, які ти отримав у спадок від діда. Читаєш про те які скоро будуть люди щасливі і відкриті до інших, як всі нації разом підкорюватимуть космос, а за стіною чуєш як сусіда виселяють підкорювати Сибір. Взагалі цікаво, що в тоталітарному СРСР фантасти писали щасливі книжечки про добро і щастя. А у Вільному Світі, популярними були жорсткі і набагато реалістичніші антиутопії.
Але якщо відкинути політичне підґрунтя і подивитися на повість "Острів іржавого лейтенанта" просто як на красиву казку, то справді можна повірити в чудове майбутнє людства, в нові обрії які нам потрібно буде підкорити в єдиному спільному пориві. Головне при цьому не роззиратися навколо, щоб не засмучуватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар