Петро Яценко - "Короткий путівник із галицького сексу"

Почав читання 30.05.2016р. Закінчив читання 11.06.2016р.

Це не книга про секс, це я зрозумів, ще коли стояв в книгарні і тримав в її в руках, розмірковуючи чи варто купувати саме ці літери на папері, чи можливо взяти щось інше. Я взагалі думаю, що не існує у Всесвіті книг про секс, ну справді не думаєте ж ви, що всі ті дешеві текстики, що ховаються під сексистською вивіскою "жіночі романи" насправді є літературою. Тому ні, не існує книг про секс, навіть якщо це слово присутнє у назві.
На правду, я б навіть не відносив роман Петра Яценка до художньої літератури, бо як на мене це скоріше науковий трактат, велике дослідження галичанок як підвиду всіх жінок нашої планети. І маю визнати дослідження дуже ґрунтовне і серйозне. Я навіть боюся уявити скільки сил автор витратив на нього, адже галичанку так просто, голими руками не візьмеш, це розумію навіть я, аматор у справі дослідження галицьких жінок. Недоспані ночі, проведені за розмовами з ними, за доторками, за поцілунками, гастрономічні і інтелектуальні експерименти, що їх автор ставив над собою, весь той об'єм ніжності, що його Петро Яценко витратив на це дослідження... За все це він заслуговує як мінімум звання академіка. Біда лиш, що нема поки у нас Академії з вивчення жінок. А її варто було б заснувати, викладати цей курс в університетах, а можливо навіть старших класах загальноосвітніх шкіл. Це б точно сприяло кращому взаєморозумінню між людьми, збільшенню рівня потенційної любові і рівня світового океану.
Бути з галичанкою то непроста робота, важка і напружена. Я спеціально не вживаю терміну "спати" чи "займатися сексом" бо з галичанкою можна тільки Бути, саме так, з великої літери. Але і винагорода буде достойною, якщо ти пройдеш всі випробування:

"Одного разу на багато років, під час певного розташування земної осі та фази місяця, галичанка справді може віддатися тобі, подорожній, але так, щоб аж до скону ти страждав від своєї ницості"

Тільки найсміливіші можуть прийняти цей виклик, тільки найбезстрашніші кинуться у вир її душі, тільки щасливці вийдуть звідти неушкодженими. Галичанки жорстокі, вони з'їдають тебе щодня, обіймають твою шию своїми білосніжно-прекрасними стегнами і ламають тобі хребет. Вони здатні знищити тебе до останку, життя з ними це не робота і не бій, це війна. Повноцінна війна у вигляді атак танкових колон - усіх її друзів що тебе недолюблюють, аеромобільних-десантних бригад її близьких і далеких родичів і штурмової авіації її подружок, що скидають на тебе тони бомб. Важко, але і контрибуція в разі перемоги буде солодкою. Далеко не всі витримують такий ритм, на вулицях міст на Галичині ви можете побачити сотні тисяч тих чоловіків, що загинули в нерівному бою з прекрасними ногами і пружними грудьми. Петро Яценко тонко відчув цю трагедію галицьких чоловіків:

"Наближення старості заспокоює і упокоює, а наближення смерті, робить галицьких чоловіків трохи божевільними"

Хіба не це божевілля видно в очах чоловіків у Львові чи Франківську? Саме це. Тож слухай мене житель Наддніпрянщини, коли ти поїдеш на Захід, вдягнувши свою амуніцію: потерту шкірянку, улюблені джинси і запилені черевики, коли ти візьмеш в руки свою зброю - гострий язик (так і в цьому сенсі теж) і підеш здобувати свою галичанку, ідучи повз погаслі чоловічі очі, повз загублені душі і божевільні обличчя, віддай їм останню шану а потім голосно крикни: "Ave, Galicia, morituri te salutant!"

Богдан Логвиненко – «Saint Porno. Історія про кіно і тіло»

Почав читання 03.06.2016р. - Закінчив читання 08.06.2016р.

Я думаю ця історія не про порно і навіть не про секс. Це один з тих рідкісних текстів в українській літературі, де автор не пише про свій власний досвід, а суцільно вигадує, творить весь світ до найменших дрібниць навколо себе. Творить події, персонажі і тло де діють перші і другі, а не просто проектує свій власний досвід. Ну принаймні мені хочеться вірити в те, що Логвиненко вигадав усе це, що це не його власні переживання, що це не те, що його справді хвилює. Бо насправді він видавався мені нормальним хлопакою, а це книжка про стереотипи. Про той, найгірший прояв стереотипів де дівчата проститутки, а хлопці наркомани, а сам ти їбанута на всю голову самотня бабця що сидить на лавочці і життя твоє нічого не варте, про тебе забули діти і внуки і нічого ти не досягнула і ніц не маєш окрім цієї лавочки і цих стереотипів. Хочеться думати, що Логвиненко не бабця. Хоча він сам підтверджує мою думку про стереотипи ось цією цитатою:

"Я не агітую нікого, кожному своє. Але так, мені пощастило, втім, я вже пройшла через безліч студій, фотографів, і я сама, жертва стереотипів, не раз до лала власні, емпірично, просто йдучи і досліджуючи, правда це чи ні. Мене постійно шокувало те, наскіль ки в нас їх багато — безсенсових і безапеляційних тверджень про речі, які так далеко від нас. Ми наче живемо в сучасному суспільстві, де за допомогою відео можна побачити усе, що відбувається на Марсі, де більше не вірять у язичницьких Богів."

В цьому тексті мене найбільше відштовхувала оця стереотипність. Я не зовсім зрозумів жанр цієї книги. Якщо це суцільна вигадка то сорі Бодя, хуйовий ти письменник, не відчув, не проникнувся, не зміг осягнути глибину, враження ніби автор просто подивився топ 100 фільмів на PornHub і дофантазував, вкинувши свої дитячі стереотипи в текст. Ще одна версія - що це було щось на кшталт гонзо-журналістики, таке собі інтерв'ю з знайомою порноакторкою розтягнуте на невеликий роман. Але і тут відчувається якась нещирість, так ніби основне, головне лишилося поза кадром. Я розумію причину популярності цієї книги - говорити про заборонене, про те, на що суспільство накладає табу - солодко і приємно. Тому я вангую, що роман буде популярним в колі тих хто соромиться кохатися в позиції відмінній від місіонерської, не допускає розмов про секс і нишком дивиться порно, натомість публічно демонструючи що його порно не цікавить. Можливо з цієї точки зору, роман Логвиненка є доброю книгою, таким собі букварем для тих, хто не може вивільнити свою сексуальність, для закомплексованих і знедолених, для тих хто не може зважитися або боїться озвучити свої справжні бажання.