Почав читання:
30.12.2012р. Закінчив читання: 18.01.2013р.
Чесно кажучи, на моїй пам‘яті це перша книга що стосується
моєї роботи, і одночасно є художнім твором. Зазвичай літературу такого штибу я
не читаю, вважаючи що це дурне марнування часу, бо в програмуванні немає
універсальних підходів і будь-які філософські розповіді про те як треба писати
код чи керувати тими хто пише код це лише моралізаторство, фарс і демагогія. Я
вірю в силу технічної документації, довідників і адекватності людей що
програмують, все інше – від лукавого. Але з книгою Тома ДеМарко склалася дещо
інша історія. В кінці минулого року я дещо втомився від посереднього
літературного сміття, яке мені останнім часом траплялося і мені захотілося
змінити формат передачі інформації з сторінок книги в мою голову. Як правило, в
таких випадках, я починаю читати історичні монографії або філософські роботи,
але цього разу до рук мені потрапила книга пана Тома ДеМарко про управління
проектами в галузі інформаційних технологій. Так як ця тема мене вельми
цікавить, по причині того що віднедавна це основна моя робота, а теоретичних
знать в мене не так багато.
Читати цей «роман про управління проектами» було досить
легко, я чесно кажучи сподівався значно гіршого. Він справді написаний як роман
і його цілком можна читати людям далеким від галузі ІТ, тоді це буде просто
цікавенька, майже детективна історія. Мене ж цікавили інші аспекти цієї книги –
а саме конкретні поради щодо цього міфічного управління. От тут мене чекало
здивування. Виявилося що більшість із запропонованих в книзі ідей я вже й так
використовую, просто часом інтуїтивно і підсвідомо (з цієї точки зору
формалізувати їх було для мене досить корисно), а інші ідеї просто непридатні
саме для моєї роботи. Тобто книга виявилася для мене такою собі збіркою
прописних істин. «Живи чесно, чисти зубки перед сном, не сміти на вулиці і
будеш хороших хлопчиком» у виконанні Тома ДеМарко виглядали як «аналізуй свої
проекти, думай над своїми проектами, вирішуй конфліктні ситуації і будеш гарно
керувати проектом розробки», жодних конкретних прикладів, жодних точних порад,
лише художнє узагальнення. Проте з іншого боку – суть книги не в прикладах, це
ж роман мета якого… а біс його знає яка мета цієї книги.
