Уявіть собі, що ви їдете в далеку мандрівку на кілька десятиліть і можете взяти з собою не більше 3-4 книг, а інших розваг окрім читання не передбачається. Знаєте, що це будуть за книги? Довго будете їх обирати? Я от в своєму виборі впевнений, це будуть книги Ремарка, бо це один з небагатьох авторів якого можна перечитувати десятки разів. Якщо чесно то відколи я вперше його прочитав років в 16, цей автор так запав мені в душу, що з тих пір я уже разів 6 чи 8 перечитував мої улюблені "На західному фронті без змін", "Три товариші", "Повернення", "Чорний обеліск"Для мене ці чотири книги завжди вибудовувалися в певний ланцюжок, вони всі розказували одну і ту ж життєву історію, починаючи з розповіді про дорослішання на фронті ("На західному фронті без змін") де я разом з головними героями слухав ревіння снарядів, місив окопну багнюку, радів коли комусь вдавалося спіймати на вечерю справжнісіньку гуску. Я відступав разом з солдатами, наступав разом з ними, але в більшості просто сидів в окопах, мріючи про повернення додому. Історія повернення до мирного життя, чи правильніше було б сказати історія про неможливість цього повернення, доповнює фронтові історії першої книги. Читаючи "Повернення" я ще глибше пірнав в те непросте поняття як "фронтова дружба" тоді 16-річним, сидячи вдома я пробував збагнути, що це таке, коли ти чотири роки ходиш на межі життя і смерті, коли біля тебе гинуть друзі, а потім, коли ти врешті повертаєшся до старого життя, розумієш, що старого життя уже немає. Немає куди повертатися, місця звідки солдат пішов на війну уже давно не існує. Це книга про розчарування в своїх юнацьких ідеалах, кращої на цю тему, я не зустрічав. А потім "Три товариші" історія давніх друзів, які пережили не одну біду разом. Людей в яких можливо небагато в кишені, але точно дуже багато в серці. Історія про те, що надія є, якщо поруч вірні друзі, якщо ти сам не сидиш склавши руки, якщо навіть з найгіршої ситуації ти можеш викрутитися. Оця "надія на краще" життя червоною ниточкою проходить через всю книгу і жорстоко і брутально обривається вкінці. Бо є обставини, є те, що він нас не залежить, які б ми не були хороші, правильні і добрі, як би ми не намагалися відбиватися від цього жорстокого, несправедливого світу, він все рівно є, все рівно давить. І так я приходжу до останньої книги, до "Чорного обеліску" напевно найбільш філософської книги, яка підсумовує всі попередні, я не дуже зрозумів її в 16, тоді вона створила тільки дуже болючий флер невимовного болю і жаху. При наступних перечитуваннях я розумів все більше, але до кінця її зможе зрозуміти напевно тільки той, хто прожив на власній шкурі три попередні книги.А мені ж залишається тільки знову і знову відкривати книги Ремарка і відшукувати в них нові деталі і
