Якщо батьки виховали вас у пуританській традиції, якщо у вас від думки про секс з увімкненим світлом одразу ж починається нервово сіпатися око, якщо ви не уявляєте собі як можна кохатися у позиції відмінній від місіонерської, то вам краще перестати читати цей текст і варто ніколи не брати в руки книгу "Гіркий місяць" Вважайте, я вас попередив! Тепер тільки ви відповідальні за те, що ваші непорочні думки в голові заляпає брудним, непристойним але добіса цікавим романом Паскаля Брюнера!
Але якщо говорити серйозно, то роман "Гіркий місяць" це не про збочення. Точніше, не тільки про них. Це скоріше розповідь про стосунки між людьми, про те, що єдиний спосіб залишитися близьким з дорогою тобі людиною - це вірити їй і говорити з нею. У мене склалося таке враження, що усим цим описом різноманітних статевих збочень, автор лише намагається викривити уявлення читача про поняття "норми". І робить він це тільки для того, щоб запропонувати потім нову модель стосунків, відмінну від традиційної "Я любитиму тебе вічно", якою закохані так люблять хвалитися, повторюючи її безмірну кількість разів.
"В сущности, мы совсем не спешили к развязке. Нам не нужны были грубые плотские доказательства, которыми жаждут обменяться мужчина и женщина, когда между ними вспыхивает искра."Брюкнер в художній формі намагається описати нові правила закоханості, нові правила шлюбу, якщо хочете. В цих правилах немає нікого, крім двох людей і домовленостей між ними. А про що вже вони домовляться, те і буде вважатися нормою. Захочуть - будуть все життя кохатися кладучи між собою простирадло, а захочуть і влаштовуватимуть… все те, що описано в романі Брюкнера.
Окрім цього, в тексті неймовірно красиві алюзії. В чому автора не можна звинуватити, так це у неймовірно красивих метафорах:
«Ягодицы — это образ рая, символ изобилия, земля обетованная с молочными реками и кисельными берегами, поэтому и влекутся к ним верующие с бедняками»Звісно, в книзі є не тільки красиві сцени і описи збочень. Раз за разом Паскаль Брюкнер зривається в філософствування і, здається, забуває, що пише все ж художню книгу. Оця академічність тексту дуже доречна, бо вона не дає тексту, наповненому детальними описами різноманітних нестандартних забав незвичайної парочки, перетворитися на брудну і ницу літературу для товстеньких домогосподарок які довгими зимовими вечорами себе задовольняють під читання еротики. Роман же ж "Гіркий місяць" це скоріше маніфест нового кохання, філософська концепція про спосіб любові. Я більше ніж впевнений, що готуючись до написання цього тексту, автор проводив… хм… "дослідження" і ці дослідження не сподобалися б багатьом моралістам.
В будь-якому випадку роман "Гіркий місяць" варто читати усім, хто не боїться гнучкості і варіативності сучасного кохання.
