Почав читання: 28.08.2023 - Закінчив читання: 30.09.2023
Так вийшло, що я не читав “Тигролови” в школі. Коли я
навчався, цього твору ще не було в шкільній програмі. Тому, як не соромно
визнавати, але я дістався до цієї книги тільки зараз. Можливо в цьому був
певний прихований сенс, бо до того моменту, коли я взяв в руки цю книгу, в
моєму житті мали статися певні події, що дозволили б мені її зрозуміти. Дивно,
але ця книга трохи перегукується з моєю родинною історією, не фактологічно, а
скоріше на якомусь емоційному рівні. Я читав історії Григорія Многогрішного і згадував
історію мого двоюрідного прадіда Антона якого так само вислали на Далекий Схід
в 1930-х. Тільки Григорій з книги зміг втекти і жити повноцінним життям в тій
дикій природі, а мій родич ні. Герой книги знайшов в тайзі українців, які давно
переселилися на територію Зеленого Клину, закохався і був щасливий. Власне в
цьому і полягає вся суть книги Івана Багряного: тоталітарний режим намагається
підкорити вільну людину і у неї залишається два варіанти - здатися і пливти за
течією або втікати. Герої оповіді вибирають втечу, причому роблять це декілька
разів. Сам Григорій втікає від НКВД і живе в тайзі з мисливцями. Родина
мисливців сама ще багато десятиліть тому втекла з України на “пусті землі”, аби
тут жити подалі від проблем на Батьківщині. І наостанок, коли хтонічне зло -
НКВД, наближається так близько, що чути його смердюче, людиноненависницьке
дихання - герої знову втікають у вільний світ, через кордон СРСР. Проте вся
книга має якесь загрозливе тло, наче щось страшне і лякаюче постійно
спостерігає за героями, не дає їм жити щасливо, постійно висить на горизонті.
Спочатку я думав, що уособленням цього зла є тоталітарна радянська система,
саме та, яка і хоче поневолити народи в цілому і кожну особу окремо. Але потім,
читаючи книгу я зрозумів - це загрозливе тло, це не тоталітаризм, а скоріше це
не можливість йому противитися. Гнітюча атмосфера навислої загрози, яку я
постійно відчував в книзі це страх. Бо поміж двох шляхів про які я казав:
підкоритися чи тікати, є ще третій - шлях боротьби. І враховуючи, що герої
Багряного в книзі про боротьбу геть не думають, ось це і створює загрозу, що
відчувається в тексті. Страх, який перебільшуєш, в якому сам себе звинувачуєш,
липкий і тягучий, саме він не дає героям жити щасливим життям. Усвідомлення
цього факту дозволило мені цілісно поглянути на історію розказану в
“Тигроловах” І що цікаво, це також допомагає розуміти нам усім, що ми маємо
робити зараз. Коли тоталітарна загроза наче далеко, але дивиться на нас своїми
вогняними очима і облизується.
