Почав читання:
23.01.2012р. Закінчив читання:09.02.2012р.
Якщо хтось колись скаже мені що Булгаков це український
письменник – я плюну цій людині межи очі. Місце народження аж ніяк не визначає
національність творчості, і приклад Булгакова яскраве тому підтвердження. Скажу
чесно, читати Білу Гвардію мені було дуже важко, при чому важно не через
складний текст, а через намагання узгодити в своїй голові як письменник який є
для мене еталоном може так патологічно ненавидіти українців і як мені до цього
ставитися.
Ще більше масла у вогонь доливав упорядник чи редактор цієї
книги, який в коментарях писав розлогі, часто на 3-4 сторінки, пояснення «лічнасті
Міхаїла Афанасієвіча», як правило ці пояснення зводилися до того що Булгаков
монархіст і прихильник «єдінай і нєділімай Расії-матушкі», своїм твором антагонізував
Петлюрі і Україні. Проте якраз цей редактор і наштовхнув мене на правильну
думку. Ненависть Булгакова до українців не від нелюбові, а від нерозуміння. Він
щиро не міг зрозуміти що комусь не подобається царська росія, він дивувався «как
єта вазможна гаваріть на єтай мовє», він був людиною імперською, і революція не
змінила його свідомість, він не сприйняв її ні на грам, тому в його «Білій
Гвардії» стільки нелюбові до таких як я. Проте він не був би справжнім письменником
якби не помітив причини того, чому його світ міняється. Його
персонажі-монархісти хоча і є позитивними героями, але в них відчувається та
гниль, яка спричинила всі їх проблеми, вони постійно вживають горілку, злобно і
імпульсивно плюються в розмовах, плачуть і боягузливо втікають. Чого тільки
вартий «реверанс» в бік гетьмана Скоропадського:
-
Он бы
сукин сын, Россию спас.
Турбин покрылся пятнами, и
слова вылетали из его рта с тонкими брызгами слюны. Глаза горели
Або ненависть до
Петлюри:
- Ну если это верно, вот
Петлюру тогда поймать да повесить! Вот повесить!
- Своими руками застрелю!
Еще по глотку, ваше здоровье
господа офицеры!
Тут ніби і
видно які погані Скоропадський і Петлюра, ніби демони вони супроти святих
Турбіних… але не думаю що позитивний герой це той в якого слина вилітає з рота,
чи той який після патріотичної тиради про Батьківщину пропонує випити.
Звісно «Біла Гвардія» Булгакова це не найкращий того твір,
не той «рукописи якого не горять», але це недістаючий пазл в мозаїці
Української Революції якого довгий час не вистачало моєму світосприйняттю.
