"Шляхта обирає авантюризм" Під такою доволі неоднозначною назвою, ховаються спогади непересічної особистості - Михайла Чайковського, сполонізованого українця шляхетського роду, що був католиком, патріотом Речі Посполитої, приймав участь в Листопадовому повстанні 1831-го, а потім змушений був емігрувати в Францію, далі в Стамбул, де прийняв іслам і на боці османів воював проти росіян під час Кримської війни. А після смерті султана, підняв невдале повстання його наступника і змушений був тікати в російську імперію, де прийняв православ'я. Людина двох націй і трьох вір, солдат 3-х армій, любитель козацтва і одночасно польський патріот, Михайло Чайковський достатньо неординарна особистість, щоб його спогади можна було читати з захопленням. Проте найцікавішим особисто для мене було дещо інше. Чайковський народився в Гальчині, недалеко від Бердичева, за 50 км від мого рідного міста. А тому історія його життя цікава для мене ще й з точки зору дослідження типової долі шляхтича цього регіону. Звісно його життя не можна вважати типовим для шляхтича того часу, адже більшість землевласників воліли сидіти в своєму маєтку, грати в карти і їздити на полювання, зрідка перевіряючи чи добре працюють їхні кріпаки. Такою була більшість поміщиків Махнівського(а потім Бердичівського повіту) але були і винятки. Чайковський попри те, що був польським патріотом (про що сам неодноразово говорив) не вважав що завданням шляхтича є тільки бенкетувати і полювати. Він був людиною "старої закалки" вихованою на історіях про козацтво, більше того він навіть сам себе вважав нащадком гетьмана Брюховецького (що насправді виглядає дуже спірним твердженням) Мені було дуже цікаво, як в одній голові могли вміщуватися такі протилежні ідеї. Козак і польський шляхтич одночасно - це було те, що мене дивувало. Але потім я згадав, що точно так само можна було б сказати і про Богдана Хмельницького. Чи не був він підданим польського короля? Був. Чи не був він шляхтичем? Був. Чи завадило йому це бути українцем? Аж ніяк не завадило. Я думаю, що якби Михайлові Чайковському випало народитися на 200 років раніше - він був би ще одним соратником Хмеля. Проте Чайковський був народжений одразу після другого поділу Речі Посполитої і особливих варіантів у нього не було: або бути вірним підданим російського монарха, або мріяти відродити ту ж таки РП (в словах самого Чайковського це звучить як "стару Польщу" для нього ці слова були синонімами) І здійсненню цієї мрії він присвятив усе своє життя. Заради мрії він служив іноземним державам, бився на чужих війнах, змінював віру (а це для людини того часу був дуже важливий маркер самоідентифікації) і навіть зраджував своїх монархів.
І цікавим виглядає ще один факт, польська еміграція того часу поділялася на аристократів-консерваторів і демократів. Перші виступали за дотримання старого порядку (під чим вони розуміли продовження рабства) а інші, за звільнення селян аби на їхніх спинах в'їхати в "нову Польщу". Чайковський ж був десь посередині між цими двома таборами, перед 1830-м роком, перед початком Листопадового повстання він "розпустив усіх своїх кріпаків", але вже на еміграції підтримував контакти саме з аристократичною частиною польського суспільства.
Михайла Чайковського точно не варто ідеалізувати, не варто ліпити з нього героя чи борця за справедливість. Він шляхтич, дитина своєї епохи, той хто готовий зрадити віру, владу і віддати всі свої статки заради служіння власній ідеї. Він не герой, але авантюрник, бо… "шляхта обирає авантюризм"
