Я дуже люблю тексти де пишуть не про те, про що ти думаєш коли читаєш. Я зараз не про подвійний зміст, підтекст, чи якісь такі інші прийомчики, які полюбляють автори романів, письменники, які думають, що вони розумніші за тебе в тисячу разів. Я люблю такі романи, де значення тексту розкривається не тільки в написаному, але і прочитаному. Маю на увазі, що справді хороший текст, повинен доповнюватися твоїм власним життєвим досвідом, твоїми думками, коли ти його читаєш, тільки тоді це можна назвати справді великим романом. Роман Селінджера справді великий, в цьому не може бути ніяких сумнівів, сперечатися можна лиш про те, про що цей текст. Бо тут уже хто що прочитає, від написаного то вже не так і залежить. Я прочитав історію про людину без свого місця в житті, нігіліста, який відкидає традиційне лицемірство, яким суспільство намагається втамувати людську дику натуру. Про хлопця, в житті якого є тільки одна цінність - бути чесним і відвертим, саме в такому розумінні, як цю чесність розумію я. Так Голден Колфілд може наплести комусь три мішки вовни, навигадувати такого, що і на голову не налізе, але він чесний у важливих речах - в питаннях почуттів. Тут він не може собі дозволити збрехати і я його в цьому питанні абсолютно підтримую. Це роман про лицемірство, і враховуючи попередню книгу яку я прочитав (Бегбедер в своїй книзі "Уна і Селінджер" висуває гіпотезу, що саме невдалий роман з Уною О'Ніл підштовхнув Селінджера до написання цього роману) я дуже дивуюся як ніжно він ставиться до образу Уни в "Над прірвою..." Він не плямує його, не втоптує в бруд, було б легко на прикладі її невірності їхнім почуттям, показати цю ницість сучасного Селінджерові світу, але він не обирає цей шлях. Він винуватить Голівуд (брат Голдена - Д.Б. який пише там сценарії і цим закопує талант), винуватить нещирість богеми (знайомі Голдена з школи, які всі поголівно пихаті і самозакохані) нарешті він кидає виклик моделі поведінки, яка прийнята в тому суспільстві (йде з школи, не хоче робити те, що мусить, лише те, до чого в нього самого лежить душа). Але при цьому всьому він чесний і щирий з усіма, в кого знаходяться риси Уни: Дівчина Голдена - Саллі - це Уна в часи її стосунків з Селінджером, Джейн - це Уна, якою її б хотів бачити біля себе автор, це ідеал, образ, в який він закохався. І нарешті, сестричка Голдена - Фібі - це уособлення ніжності, яку Селінджер відчуває до Уни. Тільки ці люди мають хоч якесь значення для Голдена-Селінджера
