Люблю я все-таки читати різноманітні мемуари, спогади, щоденники. Вони неймовірно оживляють історію, яка без них виглядає наче висушена єгипетська мумія. От ніби знаєш про події, що відбувалися, читав про причини й наслідки, про значення у світовому контексті, а все одно тільки розповіді людей, які реально жили в ті часи, наповнюють епоху справжнім змістом, наповнюють її кров'ю, оживляють цю замотану в бинти мумію історії.
Тому, не прочитати щоденними Астрід Ліндгрен, тим паче за період 1939-1945 років, я просто не міг. Тим більше, що це перше видання цієї книги українською, немає навіть версії російською. Тож попри досить немалу ціну книги, довелося таки її купити. Я не дарма говорю саме про видання, хоча зазвичай коментую тільки зміст книги. Проте в цьому випадку саме недоліки, які допустив видавець, суттєво вплинули на оцінку самої книги.
По-перше, сутність щоденників вимагає максимального занурення в події, які тоді відбувалися. Власне читаючи рефлексії, які авторка щодня фіксувала, було б дуже логічним наводити якісь посилання на ті події, додавати історичні артефакти, вказувати де можна про це почитати детальніше. Частину цієї роботи зробила сама Астрід Ліндгрен, часто поруч записом в щоденнику вона вклеювала газетні вирізки, фото, чи якісь інші речі. Видавець, перекладач, чи редактор цього видання навіть примудрився перекласти ці вирізки, але замість того щоб подавати їх в такому ж порядку як вони зустрічаються в рукописному щоденнику Астрід, їх чомусь розміщують в кінці кожного описаного року. Читається це дуже дивно, ти спочатку читаєш багато сторінок тексту самого щоденника, в кожному з днів не розуміючи про що йдеться. Наприклад, Астрід пише, що прочитала в газеті промову Гітлера, пише що ця промова глибоко збурила її, тому вона вклеює її в щоденник. Але видавець, переклавши цю промову, чогось розміщує її в кінці глави. І виходить, що коли я вже дочитав до всіх цих газетних заміток, я уже і не пам'ятаю чому ця промова тут наводиться! Ба більше, коли після завершення опису року приводяться ці газетні вирізки, немає посилання на день коли Астрід вклеїла цю вирізку в щоденник, аби я міг повернутися і перечитати щось про той день.
Щоб закрити питання з якістю видання, хочу ще розказати про формат: книга ця, досить велика за розмірами, вона досить важка й її незручно носити з собою. Так, книга надрукована на хорошому міцному папері, але при цьому, якщо подивитися на сторінку, то чомусь вона містить просто велетенські відступи! Тобто текст заповнює від сили 60-70% сторінки, а все інше - це просто біле порожнє місце. Враховуючи габарити книги - це просто тупо так нераціонально використовувати місце на сторінці. Підозрюю, що це буде остання в моєму житті покупка книги від видавництва "Laurus"
Але повернімося до змісту. Безперечно, читати її було цікаво, проте скажу відверто, я чекав дещо більшого. Так, мені справді стало зрозуміло яка атмосфера панувала в формально нейтральній Швеції, в часи, коли навколо бушувала світова війна. Як було непросто людям жити в тих умовах, навіть всупереч тому, що їхня країна не приймала участі у бойових діях. Це вкотре підтверджує світовий статус війни, бо вона справді не минула нікого, навіть формально нейтральних. Проте я ніяк не можу викинути з голови думку, що хотілося б чогось трохи більшого, аніж перерахунки того які продукти в магазинах зникли, а які все ще можна купити по талонам.
Звісно, інколи трапляються справді цікаві спостереження:Але такі фрагменти в тексті, це радше виняток з правила, яке не трапляється аж занадто часто у тексті. І аби знайти такі, цікаві моменти, доводиться довго пробиратися в записах про те, хто що їв на обід і кому які подарунки подарували на день народження. Проте чи маємо ми якесь моральне право вказувати, про які саме переживання писати в особистих щоденниках? Думаю, ні. Астрід Ліндгрен писала про те, про що писалося, а нам лишається про це лише читати.
"Націонал-соціалізм і більшовизм - це як дві жахливі рептилії, що зійшлися у двобої. Неприємно миритися з однією з жахливих рептилій, проте наразі не залишається нічого іншого, крім бажання стримати совєтів за те, що вони захопили під час цієї війни, за все те лихо, якого вони завдали Фінляндії."
