Почав читання: 05.10.2014р.
Закінчив читання: 05.11.2014р.
Мої літературні вподобання певно і справді виглядають дещо
дивними, особливо для непідготовленої людини. Принаймні коли я комусь казав, що
читаю Кропоткіна, люди дивилися на мене як на ідіота, та ще й питали якого
чорта я взявся за цю книгу, переконували, що є більш достойні твори. Та все ж я
лишаюся вірним своїй теорії, згідно якої усе що відбувається зараз з нами, було
«запрограмовано» на зламі 19-го і 20-го століть і ми лише дограємо ті ролі, які
були написані для нас тодішніми сценаристами. З цих позицій, моя зацікавленість
тезами анархічного комунізму, які активно пропонував Кропоткін, цілком
зрозуміла, варто розбиратися і ідеології, навіть якщо ти особисто її не
підтримуєш. Звісно тодішні ідеї графа Кропоткіна, абсолютно незастосовні до
сучасних реалій, а дуже багатьох речах він помилявся, робив геть невірні
висновки і не міг правильно спрогнозувати майбутні події. Але попри це десь
постійно поміж його словами прослизало зерно істини, така малопомітна думка «так
тут він правий».
Але найбільше помилка Кропоткіна, це як на мене переоцінка
людей. Особливо переоцінка тих, кого він вважав знедоленими, експлуатованим
класом. Звідси і думка, що як тільки цим людям дати волю і владу, то вони
одразу ж тим і займуться, що почнуть
працювати і творчо самовдосконалюватися:
«Кроме того, земледельческий труд с помощью машин стал бы скоро самым
привлекательным и самым весёлым из всех видов труда. «Довольно с нас ювелирной
дряни, выделываемой в Париже, довольно костюмов для кукол» скажут себе
парижские рабочие. «Идём в поле — набираться там свежих сил, свежих впечатлений
природы, и той «радости жизни», которую люди забыли в своих мрачных мастерских,
в рабочих кварталах».
Ага, я вже бачу якихось міфічних робочих які скажуть «Ходімо
в поле набиратися там свіжих сил аби працювати», скоріше вони підуть в
найближчий генделик, нажруться там дешевої горілки і будуть приставати но
товстих продавчинь в тих таки генделиках.
Або ось ще один приколад:
соперничая между собою для достижения наилучших результатов и при этом
черпая в физическом труде — не в непосильном и чрезмерном труде — те силы,
которых так часто не хватает жителям больших городов, мужчины, женщины и дети с
радостью займутся полевыми работами, которые перестанут быть каторжным трудом и
превратятся в удовольствие, в праздник, в обновление человеческого существа.
От єдине, що хочеться сказати, прочитавши цей уривок, це «ну-ну,
подивився б я на цих «с радостью займутся полевыми работами».
Але при цьому в Кропоткіна існує дуже тонке і точне відчуття
революції. Відчувається, що про це він багато думав і намагався вибудувати
дійсно робочу модель революції. Проте дещо дивує його любов до експропріації,
якою він пропонував виріши більшу частину проблем революціонерів. Ця наївна
думка, що варто лиш забрати в багатих і роздати бідним і тут одразу як в казці
життя налагодиться, всі будуть щасливі і ситі, економіка запрацює ну і звісно «мощно
возрастьот процент жиров у маслі.» За таку недалекоглядність пана Кропоткіна,
його ідею анархічного комунізму варто було б перейменувати в комунізм
інфантильний. Проте попри всі мінуси в концепції графа Кропоткіна мені цілком
зрозуміло, чому цими ідеями захопився Нестор Махно. В них не було нічого
складного, революція в голові Петра Кропоткіна виглядала простою і зрозумілою.
Основною ідеєю було «головне почати, а там якось воно буде». Тому проста ідея: «А
потому, довольство для всех — наша цель; экспроприация — наше средство.» з не
менш простою реалізацією так захопила молодого Нестора Махно. Ну це є так
просто, аби зробити усіх щасливими, треба просто забрати і роздати порівну.
Зараз оглядаючись на ті часи і на ідеї які тоді панували в
суспільстві, на весь цей соціалізм, комунізм і купу усіх інших течій, я розумію
що вони були потрібні. Можливо не як державна ідеологія, а як ідея. Інші країни
зрозуміли небезпечність таких ідеологій і не допустили комуністичних
переворотів в своїх країнах, але при цьому вони частково реалізували в себе ту
соціальну рівність про яку так мріяли Махно і Кропоткін. Шкода тільки, що ми
самі виявилися випробувальним полігоном, на якому жорстокі і не такі розумні
люди як граф Кропоткін вирішили випробувати свою ідею «раю для всі», правда рай
виявився тільки для них і на наших кістках.
