Почав читання: 26.05.2015 р.
Закінчив читання: 05.05.2015 р.
Ви колись думали про різницю між чоловічою і жіночою версіями укрсучлітівської прози? Не прийміть за сексизм (хоча насправді це саме він, проте нічого поганого я в ньому не вбачаю) але різниця надзвичайно помітна. Жіноча проза егоїстична, принаймні в сучасному українському варіанті. Ця ж Форостина, яку я щойно закінчив читати, дуже нагадує Карпу в своїй манері, виділяти в книзі власне его, навіть якщо текст цього не потребує. Присутність авторки відчувається навіть в сценах, що передбачають наявність лише чоловіка. Ніби вона боїться відпустити свого головного героя, турбується аби він не зник, не втік від неї, не зрадив їй з іншою авторкою, не засунув випадково свій вигаданий авторкою член в вагіну, до якої авторка його не готувала. Мені важко зрозуміти цю материнську опіку над своїм героєм, автори-чоловіки прощаються з ним легко і рішуче. Я тебе породив, я тебе і відпускаю, йди в широкий світ, твори хуйню на сторінках мого роману, але пам'ятай, я твій творець. Ці стосунки між героєм нагадують модель "людина-бог" коли у жінок, як правило, модель "мати-дитина" з тотальним, над цією дитиною контролем. При цьому чоловіча проза "ниттєва" ( ні не чуттєва, а саме ниттєва) , страждальна, автор показує як він мучиться, як бореться з життям, всесвітом, обставинами і як всі ці гандони ранять його тонку письменницьку душу. Але є дещо, що об'єднує жіночу і чоловічу українську прозу, це звичка писати на межі, на зламі на розриві, протиставляти непоєднувані речі і грати на цих світоглядних розламах:
"два підозрілих типи, з тих, які
можуть з однаковою вірогідністю виявитися і бандитами, і кураторами театральних
фестивалів".
І
такі дикі, люті порівняння - яскрава ознака урксучліту, здається ніби авторка
цим показує свою приналежність до певного культу, до секти послідовників
Непорівнюваного. Та попри все вищезазначене, якби мене хтось запитав про що
роман пані Оксани «Duty free» я б не мав, що сказати. Він про все і ні
про що, як і будь-який інший сучасний український роман. Можу лише навести
кілька гарний цитат, що їх я виписав з книги, бо оця цитатна, вирвана з
контексту мудрість дається авторці найкраще, як власне й іншим сучасним
українським авторам.
