вівторок, 17 січня 2023 р.

  Джеррі Тонер - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

Почав читання: 09.01.2023 - Закінчив читання: 15.01.2023

Ми рідко коли задумуємося наскільки ідеї, що керують нашим світом і рухають нами самими є давніми. Сучасній людині здається, що якщо нас оточують найновіші ноутбуки, телефони останньої моделі, що коли ми літаємо в космос, лікуємо більшість відомих хвороб і розбираємо на запчастини людський геном, то і в царині ідей ми користуємося усім найсучаснішим. Проте це, м'яко кажучи, не так. Базис усієї західної філософії, на основі якої нам пощастило бути вихованими, це філософія антична, грецька або римська, лише незначним чином модернізована нашими попередниками. Звісно я не кажу, що від заснування Римської Імперії і аж до наших днів нічого не змінилося, говорити так означало би тільки виставити себе повним дурнем. Я лише кажу, що концептуально ми використовуємо старі римські наративи, трохи обтесані для зручності. Якщо сумніваєтеся в моїх словах - почитайте книгу Джеррі Тонера "Звільни свого внутрішнього римлянина". Цей, справді дуже цікавий, спосіб розповіді, що його обрав автор, а саме оповідь від імені вигаданого персонажа розкриє всі таємниці "загадкової римської душі". Фактично ця книга - збірник порад від римського аристократа, що не просто вигадані автором, а засновані на велетенському пласті античних творів. Тут можна знайти просто філософські думки, як от:
"Будь-яка надмірність є руйнівною, але надмірність комфорту руйнує вас найдужче. Вона заважає роботі мозку. Вона затуманює істину мужності солодкою оманою марнославства."

Або поради щодо того, як правильно жити власне життя, аби прожити його достойно і так, як це робили справжні римляни:

"Ми маємо пам’ятати, що робити гроші — це питання моралі, а не лише фінансових операцій, і мусимо відповідно розцінювати власні рішення, пов’язані з управлінням своїми фінансами"
Більшість з цих порад є досить логічними і так чи інакше, це саме те, що намагалися в дитинстві прищепити нам батьки чи вчителі (якщо звісно вам пощастило з хорошими батьками чи вчителями). І фактично вони є противагою тій етиці гедонізму, що повсюдно панує в людських головах в наш час. Звісно усі ці поради віком в дві тисячі років не можна аплікувати бездумно, проте вони і сьогодні не втратили актуальності. Що особливо цікаво, у більшості з них проглядається певна спорідненість, маю на увазі, що коли цими рисами, що описані в книзі як "чесноти справжнього римлянина" наділити якусь людину, то це буде цілком адекватна нашому часу особистість, але як то кажуть "зі сталевим стрижнем в середині".
Звісно є в книзі і дуже оригінальні поради, одні з них геть застарілі і виглядають смішно, адже їх просто неможливо застосувати в сучасному світі. Зокрема, майже всі медичні поради і думки щодо здобуття слави та почестей, виглядають дуже кумедно. Особливої уваги заслуговують поради щодо поводження з жінками, якщо їх застосовувати в наш час, то в кращому випадку тебе вважатимуть недоумком, а в гіршому - наб'ють пику. Хоча звісно є і дуже цікаві пропозиції лікування деяких хвороб, проти яких безсила сучасна медицина:
"Ліками від меланхолії є гній теляти, прокип’ячений із вином."
Не впевнений чи варто саме ці ліки перевіряти на собі, напевно ні. Тому якщо хтось з вас, друзі, хоче вилікувати меланхолію, не треба кип'ятити гній з вином, а краще візьміть і прочитайте гарну книжку, це теж допомагає.

суботу, 7 січня 2023 р.

Ніл Фергюсон – «Цивілізація»

Почав читання: 23.11.2022 - Закінчив читання: 07.01.2023

Скільки існує людство, стільки й існує дві його глобальні проблеми: бажання заглибитися так далеко в незначні деталі, що не помічати загальних тенденцій і бажання узагальнювати, відкидаючи деталі, які не відповідають висунутій загальній теорії. Книга Ніла Фергюсона "Цивілізація" належить як раз до другого типу, автор намагається побудувати загальну теорію чому Західна цивілізація змогла стати більш успішною за усі інші цивілізації у світі. Ця книга нагадала мені чимось "Зброя, мікроби і харч. Причини нерівності між народами" Джареда Даймонда. Проте пан Фергюсон, як на мене більше примітизував свою книгу. Він справді наводить досить цікаву теорію з шести пунктів (не буду вам їх наводити аби не спойлерити) чим Західна цивілізація краща. Проте наукового обґрунтування цим тезам не дає. Звісно кожен розділ містить розлоге пояснення кожного окремого пункту з прикладами, проте автор опиняється у тій самій пастці про яку я говорив на початку - він описує факти, що підтверджують його теорію і відкидає факти, що її спростовують. Беззаперечно певні його тези є цікавими і дуже влучно описують дійсність. До прикладу, мені дуже сподобалися міркування Ніла Фергюсона щодо релігії, вони не є словами вірянина, засліпленого догматами, але і не є словами "бойового атеїста" який відкидає будь-яку користь релігії. Це міркування вченого, який аналізує як позитивні, так і негативні моменти, проте проглядається певна туга за "духовним минулим" на противагу "розпусній сучасності":
"Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа замінили Бог-Аналітик, Бог-секретар й Особистий Тренер."
або
"Теорії Фройда, з їхнім негативним ставленням до витіснення та прихованою симпатією до еротичного поривання, частково зіграли свою роль у підбурюванні європейців до заміни церкви на секс-шоп."
Проте основним позитивним моментом "Цивілізації" Фергюсона є, як на мене, той факт, що автору вдалося вловити і донести до читача основну думку, що "загибель Заходу" не є доконаним фактом, не є неминучістю. Що з цим повільним загниванням (яке ми безперечно можемо спостерігати в наш час) можна і треба боротися. Не прямо, але між рядками Фергюсон пропонує повернутися до ідеї осмисленої моральності заснованої на переосмислених християнських чеснотах.
На даль я не можу перевірити правдивість усіх тверджень пана Фергюсона, адже не володію тим масивом знань, яким володіє професор Гарвардського університету. Проте деякі неточності, які він допускає і які стосуються до прикладу українських теренів дозволяють мені припустити, що з його теорією не все так просто і її не можна "приймати за основу в першому читанні". Скоріше я б сказав, що "Цивілізація" це книга, яка запрошує до роздумів. Це такий собі інтелектуальний виклик, що його автор кидає читачам: "Ану, спробуйте пояснити світові історичні закономірності краще за мене!" І я впевнений, що колись знайдеться той, хто зможе це зробити. А поки раджу лише прочитати цю книгу і задати собі запитання. А що я можу зробити для того, аби наша цивілізація не занепала.