Скільки існує людство, стільки й існує дві його глобальні проблеми: бажання заглибитися так далеко в незначні деталі, що не помічати загальних тенденцій і бажання узагальнювати, відкидаючи деталі, які не відповідають висунутій загальній теорії. Книга Ніла Фергюсона "Цивілізація" належить як раз до другого типу, автор намагається побудувати загальну теорію чому Західна цивілізація змогла стати більш успішною за усі інші цивілізації у світі. Ця книга нагадала мені чимось "Зброя, мікроби і харч. Причини нерівності між народами" Джареда Даймонда. Проте пан Фергюсон, як на мене більше примітизував свою книгу. Він справді наводить досить цікаву теорію з шести пунктів (не буду вам їх наводити аби не спойлерити) чим Західна цивілізація краща. Проте наукового обґрунтування цим тезам не дає. Звісно кожен розділ містить розлоге пояснення кожного окремого пункту з прикладами, проте автор опиняється у тій самій пастці про яку я говорив на початку - він описує факти, що підтверджують його теорію і відкидає факти, що її спростовують. Беззаперечно певні його тези є цікавими і дуже влучно описують дійсність. До прикладу, мені дуже сподобалися міркування Ніла Фергюсона щодо релігії, вони не є словами вірянина, засліпленого догматами, але і не є словами "бойового атеїста" який відкидає будь-яку користь релігії. Це міркування вченого, який аналізує як позитивні, так і негативні моменти, проте проглядається певна туга за "духовним минулим" на противагу "розпусній сучасності":
"Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа замінили Бог-Аналітик, Бог-секретар й Особистий Тренер."або
"Теорії Фройда, з їхнім негативним ставленням до витіснення та прихованою симпатією до еротичного поривання, частково зіграли свою роль у підбурюванні європейців до заміни церкви на секс-шоп."Проте основним позитивним моментом "Цивілізації" Фергюсона є, як на мене, той факт, що автору вдалося вловити і донести до читача основну думку, що "загибель Заходу" не є доконаним фактом, не є неминучістю. Що з цим повільним загниванням (яке ми безперечно можемо спостерігати в наш час) можна і треба боротися. Не прямо, але між рядками Фергюсон пропонує повернутися до ідеї осмисленої моральності заснованої на переосмислених християнських чеснотах.
На даль я не можу перевірити правдивість усіх тверджень пана Фергюсона, адже не володію тим масивом знань, яким володіє професор Гарвардського університету. Проте деякі неточності, які він допускає і які стосуються до прикладу українських теренів дозволяють мені припустити, що з його теорією не все так просто і її не можна "приймати за основу в першому читанні". Скоріше я б сказав, що "Цивілізація" це книга, яка запрошує до роздумів. Це такий собі інтелектуальний виклик, що його автор кидає читачам: "Ану, спробуйте пояснити світові історичні закономірності краще за мене!" І я впевнений, що колись знайдеться той, хто зможе це зробити. А поки раджу лише прочитати цю книгу і задати собі запитання. А що я можу зробити для того, аби наша цивілізація не занепала.
Немає коментарів:
Дописати коментар