Дід Свирид – «Історія України від Діда Свирида»

Почав читання: 30.05.2019 Закінчив читання: 27.06.2019

В 1918-му році один письменник сказав, що історію України неможливо читати без брому або валер'янки. Безперечно, доля правди в його словах є. Ми століттями зациклюємося на власних історичних стражданнях і не бачимо окрім них нічого. За мірилом вічності українці наче 15-річні дівчатка, з їхнім нерозділеним коханням і стражданнями які те кохання викликає. А страждати ми справді любимо, тож робимо це вміло, я б навіть сказав, що страждаємо красиво, всім серцем . Якби страждання входило до олімпійських дисциплін, то золоті медалі точно б вигравали українці. Історичні страждання то наша візитна картка, вони нам приносять особливе, збочене задоволення. Спочатку ми пройобуємо все що тільки можна, а потім плачемося про свою гірку долю, про чуже панування, плануємо як будемо ненавидіти нову владу, ну і звісно ж пишемо історичні книги, що їх неможливо читати без заспокійливого.
Але той, хто ховається за псевдонімом "Дід Свирид", вирішив зламати цей стереотип української історіографії. Втерши сльози заплаканій українській Кліо і забравши у неї ядучу суміш рому і валер'янки, він широкими, розмашистими нарисами, написав нову Історію України, від якої хочеться посміхатися, а не плакати. Я прочитав дві книги Діда Свирида, які вийшли на цей момент і від обох отримав неймовірне задоволення. Нарешті від прочитання книги про українську минувшину не хочеться взяти лезо і повздовж поперерізати собі вени, щоб тебе точно не врятували лікарі. Навпаки, я часто посміхався, а подекуди відверто реготав з певних розділів книги. Люди в метро неодноразово кидали через це на мене і на мою книгу косі погляди. Дід Свирид вдається до дуже цікавого літературного прийому, часто від опису діянь якогось історичного персонажу він переходить до розповіді від першої особи. Таким чином втрачається непотрібна сакралізація персонажів, що часто притаманна історичним книгам. Наприклад князь Володимир перетворюється з незрозумілого бородатого (sic!) мужика з гривневої купюри, на цілком фактурного мужчину з усіма недоліками і перевагами, що були притаманні рюриковичам. Таку історію стає справді цікаво читати, вона може зацікавити як дорослих, тик і дітей. Проте не варто надавати цій книзі якихось ознак серйозного історичного дослідження. Я б радше назвав це художнім переосмисленням українських історичних подій, аніж історичною чи тим більше науковою книгою. Останнім часом жанр історичної (а часто і псевдоісторичної) романістики став дуже популярним. Книга "Історія України від Діда Свирида" лише найбільш реалістичний представник цього жанру, що старається не дуже далеко відходити від "чесної історії"
Думаю це чудова книга для тих, хто історією ніколи не цікавився і боїться "загрузнути" в її хитросплетіннях. Також це хороший вибір для тих, хто розбирається в історичних подіях, змалечку знайомий з прізвищами Грушевсього, Субтельного, Крип'якевича і просто хоче простого історичного чтива. Ким би не був цей Дід Свирид, але він зробив просто титанічну працю, створивши книгу яку справді хочеться читати і перечитувати.