Я взявся читати книгу "Тарнсмен Гора" Джона Нормана виключно аби позлити феміністок. Так, звісно це така собі причина, але на той момент мені її було достатньо. Проте маю одразу ж сказати, що книга мене розчарувала.
Ні, популярність Джона Нормана пішла на спад не через вчинки феміністок, а просто через те, що його книги справді не мають жодної художньої цінності. Дешевенька фантастика родом з 80-х чи 90-х, де на обгортці намальований перекачаний довбодятел-головний герой в набедреній пов'язці й з мечем на фоні інших планет, драконів і напівголих жінок - ось як можна охарактеризувати роман "Тарнсмен Гора". Центральний персонаж якимось загадковим чином перемістився на планету Гор з нашої багатостраждальної Землі. Пояснювати механіку міжпланетних подорожей автор вам не наймався! Все просто, пішов в гори, знайшов синю фігню зі своїм іменем, якій кілька сотень років (sic!), - хуяк ти втрачаєш свідомість, прокидаєшся уже на іншій планеті. Все ж просто, правда, навіщо ускладнювати книгу якимись поясненнями. А на чужій планеті все як треба. Два місяці тренувань і герой вже найкращий воїн і звісно ж Обраний! Його відправляють на перше завдання не абияке, а на "найскладніше і найвідповідальніше", яке обов'язково вплине на всю подальшу долю планети. Протягом усієї книги головний герой плоский і примітивний наче лопата. Він як став "найкращим воїном" "найчеснішим" і "найхоробрішим", то таким до кінця книги й залишився, не змінившись ні на крихту. Звісно. він потрапляв в ідіотські ситуації завдяки своїй гордині, самовпевненості й просто дурним вчинкам, але цей велет духу ні на секунду не зрадив собі й не змінив свій характер. Сюжет книги класично фантастичний, головний злодій виявляється не таким вже і злодієм, після того як його усувають від влади. Він просто альтернативно вирішував деякі питання й от уже герой замість боротися зі злодієм бореться на одному боці з ним з іншим, ще більш лиховісним жахливцем. Ну класика ж, щоб зрозуміти чим закінчиться книга навіть не обов'язково дочитувати її до кінця.
Окремо треба сказати про те, як в цьому, прости господи, фантастичному романі описані жінки. Я ж власне заради цього і починав читати книгу. Так, описи жінки в рабському нашийнику й одязі присутні в книзі, так декілька сторінок тексту присвячені тому як герой добивається покірності жінки й таки досягає мети. Але попри це він ще й відмовляється спати з рабинею, відпускає одну на свободу і взагалі закохується в неї. При цьому він просто випромінює благородство на кожному кроці, хіба ж може бути інакше? Взагалі, в книзі жінкам, окрім подружки головного героя, відведено дуже мало місця. Мені видалося, що Джон Норман просто не розбирається в жінках, тому навіть не пробує пропрацьовувати їх образи хоч трошки детальніше. У нього і чоловіки виходять шаблонно-карикатурні, а що вже про жінок говорити. Тому я не дуже розумію за що феміністки так образилися на цю книгу. Думаю, книжки Джона Нормана - це просто дешевенька писанина, яка насправді неактуальна в наш час, а феміністична протидія хіба підігріває інтерес до книг Нормана. Дайте йому спокій й через років 10 ніхто і не згадає що був такий автор.
Немає коментарів:
Дописати коментар