Важко писати огляди на хороші книги, бо що б ти не сказав, а здається, що сказане недостатньо точно описує прочитану книгу. Як би я не старався, а мої слова не стануть кращими за те, що у романі "Викрадач тіней" написав Марк Леві. Я міг би розповісти, що це книга про дорослішання, що вона розказує про те, як з маленького хлопчика виріс дорослий чоловік. Але це не головне у книзі. Це також не історія про стосунки з матір'ю, хоча їм там присвячено дуже багато сторінок. Так багато, що аж я задумався чи достатньо я сам приділяю уваги мамі, для якої весь світ після мого народження стиснувся до розмірів однієї дитини. Інколи ми забуваємо наскільки важливі батьки, думаємо, що, якщо перед нами цілий широкий світ, то і вони, так само мають вибір. Але ні, свій вибір вони вже зробили і ми - його результат, а біль який ми завдаємо своєю недостатньою увагою не залікувати вже нічим. Але і це не головне в книзі Марка Леві, думаю не про це він насправді хотів розказати в тексті.
Мені здалося, що це книга про усвідомлення себе, про закриття власних гештальтів, подолання дитячих проблем і дорослішання в емоційному, а не часовому сенсі. А найголовніше, що написана вона дуже лагідно. Деякі книги бувають злі, травмуючі. Ти читаєш їх і всередині у тебе все кипить, емоції переливається через край. Натомість "Викрадач тіней" - дуже ніжний текст, він спокійно і плавно тече між звивинами твоєї уяви, заспокоює і розслабляє. Я давно не отримував настільки великого задоволення від читання, як з цією книгою. Відчуття такі, ніби після довгої напруженої боротьби за виживання, після пройдених кілометрів по не дуже гостинних землях і морях, ти нарешті потрапляєш на прекрасний багатий острів, де приємно, тепло і сито. Ось які відчуття викликає ця книга. І, якщо чесно, дуже не хотілося завершувати її читати, бо я знав, що за межами цього "острова" страшний і злий океан, в який не дуже хочеться повертатися. Тому я читав дуже повільно, так повільно як тільки міг, хоча впевнений, що, якби не стримував себе, то ковтнув би цю книгу за один вечір.
Марк Леві має непояснюваний талант писати дуже лагідно, при цьому пишучи про важливі речі. Я знайшов в тексті багато аналогій з власним життям, давно забутих, похованих під шаром щоденних турбот. Я по новому подивився на події у моєму власному житті, які привели мене туди, де я є зараз. Було дуже цікаво виявити кілька закономірностей, про які я навіть не здогадувався. Але найприємнішим і, напевно, найважливішим, що я усвідомив після прочитання цієї книги, це той факт, що усі прийняті рішення, усі знайомства і розставання, всі вони були потрібні, бо саме вони призвели до усвідомлення теперішнього щастя. І що б там не ставалося в майбутньому, але, якщо ти залишаєшся людиною, якщо розумієш справжні мотиви своїх вчинків, якщо розвиваєшся, не стоїш на місці, поважаєш людей, що тебе оточують, буваєш добрим до незнайомців, якщо любиш близьких, то все у тебе буде добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар