Неможливо бути європейцем без знання європейської історії. В минулих подіях криється ключ до розуміння теперішніх вчинків. Саме тому мені так подобається крок за кроком розкривати для себе подробиці того чи іншого історичного періоду. Цього разу мені втрапила в руки книга "Молоді літа короля Генріха IV" авторства Генріха Манна, що розповідає про період релігійних війн між католиками і протестантами в Франції та про момент зміни королівських династій, коли вмирали останні Валуа і французька корона перейшла до династії Бурбонів.
Чесно кажучи я не дуже багато знав про цей історичний період, все таки я завжди більше цікавився або ранньою історією Франції часів Карла Великого, або подіями Великої Французької Революції (Чому французи так люблять епітет "великий"?) А виявилося, що стільки всього цікавого відбувалося в час, про який пише Генріх Манн. Я читав книгу і вкотре переконувався, яке все таки невимовне зло релігія. Католики, які влаштували Варфоломіївську ніч і вирізали велику кількість протестантів лише за те, що ті вірили трошки не так як би хотілося підданим Папи Римського. Протестанти, на словах розповідаючи про терпимість і потребу жити в мирі і згідно християнських заповідей, на практиці захоплюючи якесь місто не гребували тим, щоб вирізати його католицьке населення. Замість того щоб об'єднатися і разом протистояти нападам іноземців, німців чи іспанців, французи були змушені століттями жити в режимі фактичної громадянської війни. Додайте до цього постійні інтриги різних фракцій і політичних партій при дворі, коли ніхто нікому не довіряє і ви отримаєте чудове уявлення про Францію того періоду. В той період попрощатися з життям було простіше ніж смачно пообідати. Мало кому можна було довіряти, бо найближчі соратники могли зрадити, хоча інколи і ворог міг стати раптом другом.
Ми звикли вважати владу короля абсолютною. З висоти наших "демократичних" (?) часів, видається що король володів своєю країною і міг робити з нею усе що заманеться. Проте книга Манна дещо розвіває туман невідомості навколо цього питання. Виявляється мало здобути корону, треба мати силу аби правити, аби не лякатися кожної тіні, чи дослухатися до чужих, часто не дуже корисних порад. "Молоді літа короля Генріха IV" перша книга на моїй пам'яті, яка чесно розповідає про зворотню сторону цієї непростої справи - бути монархом європейської країни. Анрі Наваррському (він же Генріх IV) довелося багато чого стерпіти в житті перед тим як стати королем. Він багато років жив фактично в полоні в Луврі за те, що був небезпечним для тодішньої королеви-матері Катерини Медічі. Кілька разів мусив міняти релігію, був то протестантом то католиком. Довелося йому бідувати (що більшості не вкладається в голові, як це король може бути бідним) і голодувати, спати на холодній землі в полі поруч з своїми солдатами. Довелося Анрі приймати участь в битвах, принижуватися перед своїми ворогами, пробачати тих, кого не вийшло перемогти і перемагати тих, з ким не вийшло домовитися. Про всю цю круговерть подій і розповідає Генріх Манн. Тут релігійна фанатичність поєднується з придворною розпустою, укладаються союзи для того аби проштовхнути свого претендента на престол і руйнуються життя від того, що хтось стоїть на шляху до цього престолу. Манну вдалося дуже точно і атмосферно передати дух того часу. Усі ці плюмажі на сталевих шоломах, що виблискують на сонці, потерті шкіряні колети, які риплять коли вершник покачується в сідлі, запах чесного пороху і підступної отрути, які відчуваються, коли гортаєш сторінки книги… Все це робить роман неймовірно цікавим. В цю книгу пірнаєш з головою, починаєш читати і за кілька сторінок уже скачеш на коні в Шапмані, блукаєш яскраво освітленими кімнатами Лувру, чи прокрадаєшся в покої якоїсь королівської фрейліни в замку в серці Наварри.
Це саме та історична література, яка так романтизована в нашій уяві. "Молоді літа короля Генріха IV" роман, який не читаєш, а ковтаєш, книга, з якою радієш, що вона така об'ємна, бо ти можеш насолоджуватися нею довший час. А коли дочитуєш її до кінця, раптово дізнаєшся, що це лише перший роман з дилогії, що є ще одна книга, про зрілі літа короля Генріха. А значить, нічого ще не закінчено…
Немає коментарів:
Дописати коментар