Віктор Горобець - "Зірки та терени козацької революції. Історія звитяг і поразок"

Почав читання: 28.06.2018 Закінчив читання: 10.09.2019

Історія України - це історія боротьби за свої права, історія кривавої борні, повстань, жорстокостей і смертей. Це розповідь про те, як волелюбний український народ вириває з хижих ворожих лап омріяне право на свободу, як здобуває волю і… і як бездарно просирає її, потрапляючи у ще більшу залежність аніж та, яка була раніше. Часто згадую яким наївним я був колись, в дитинстві, коли читав книги про нашу минувшину. Мені видавалося дивним і незрозумілим, як народ, що стільки проливає своєї і чужої крові, аби лише звільнитися від чужого ярма, що так відчайдушно бореться навіть у найбільш безнадійних ситуаціях, як цей народ може врешті решт програвати і цю волю не отримувати. Здавалося, що лише зла воля якихось вищих сил постійно віддаляла нас від омріяної незалежності в ту саму хвилину, коли до неї лишалося лише пів кроку. Інакше пояснити постійні невдачі українців в боротьбі за свободу я не міг. З віком і з збільшенням кількості прочитаних книг, мій погляд на цю ситуацію дещо змінився і книга Віктора Горобця "Зірки та терени козацької революції" ще раз підтвердила, що в наших поразках винуваті лише ми самі. Кожного разу, здобуваючи невелику перемогу, ми не могли вповну скористатися її наслідками, бо не мали внутрішньої згоди. За першої ж нагоди ми намагалися вчепитися одне одному в горлянки і гризти, гризти, гризти. Свободолюбство, риса така корисна для опору чужій державі, що хоче тебе поневолити, раз по раз оберталася анархізмом, коли поставала власна держава.
В своїй книзі Віктор Горобець описує події саме визвольної війни 1648-1657 рр., і саме ці події, які з повстання Хмельницького, трансформувалися у Визвольну Війну, найкращим чином демонструють і наше прагнення боротися за свободу і наше вміння її втрачати. Ціною неймовірних зусиль, ціною смертей тисяч українців, нам вдалося відірватися від Речі Посполитої, що не хотіла визнавати нас рівними собі. Та без можливості обпертися на той таки "нарід", який був такий мінливий, що хотів одразу всього і задарма, без єдності всередині козацької держави, ми втрапили в ще більшу халепу, в залежність від держави Московської. І так втрапили, що і досі (!) боремося і ніяк не можемо остаточно звільнитися. Після прочитання цієї книги мені дуже захотілося б мати змогу запитати дещо в учасників тих подій. Наприклад в поляків: "То що, може варто було б перетворити Річ Посполиту на союз трьох, а не двох народів?" чи в українських магнатів: "Може варто було таки підтримати свій народ, тоді може ви б не проїбали все?" І нарешті запорозьких козаків хотілося б запитати… хоча ні, їх питати ні про що не хотілося б, просто стати на попелищі Січі і дати запотиличника кожному.
"Зірки і терени козацької революції" не дає відповіді на питання "а як же ж треба було зробити", адже можна багато гадати як могла б потекти річка історії. Проте події трапилися саме такі і нам треба навчитися на цьому досвіді, зробити з нього свої висновки. Бо поки, як показує історія, висновків ми робити не вміємо.