Коли вас запитають про основні віхи історії людства про що ви розкажете? Впевнений, що більша частина вашої розповіді дивним чином буде корелювати з європейською історією. Проте наскільки виправданим є така дискримінація? Те, що ми найбільше знаємо саме про історію того шматка суші, де ми самі живемо, ще не дає нам права вважати її важливішою за історію інших частин світу. Думаю бажання розказати про менш відомий, але від того не менш важливий період в історії рухало також і Айзеком Азімовим. Бо і справді про великі, стародавні імперії Близького Сходу ми майже нічого не знаємо.
Особисто мені, як людині, що цікавиться історією навіть трохи соромно через те, що знання про давню Грецію чи Рим набагато більші аніж про Шумер, Ассирію чи Вавилонську державу. Будучи в Стамбулі, я потрапив в місцевий археологічний музей. В залі присвяченому Риму я почувався як вдома, знайомі імена, знайомі історичні події. Я орієнтувався в експонатах, розумів до якого періоду відноситься той чи інший артефакт. І зовсім інша справа була в залі присвяченому давній культурі Межиріччя. Для мене то все було в новинку, я нічого не розумів і лише ходив коридорами з відвислою щелепою. Власне, одна з причин через які я почав читати книгу Азімова це усвідомлення того, наскільки я мало знаю про культуру Сходу.
Багато хто знає Айзека Азімова як одного з найкращих в світі письменників - фантастів, проте окрім того, він ще й науковець, а також популяризатор науки і історії. "Близький схід. Історія десяти тисячоліть" не єдина його книга на історичну тематику. Він має цілий цикл таких книг, тож думаю якось я дійду і до них. Тим не менш розпочав знайомство з цією частиною творчості Азімова саме з цієї і не пошкодував про це.
Я б не назвав "Близький схід. Історія десяти тисячоліть" науковою працею, скоріше науково-популярною. Багато важливих подій подаються фактологічно, без додаткових пояснень. Але це певно єдино можливий спосіб вмістити так багато інформації в одну книгу. В деякі моменти я губився в іменах усіх цих ассирійських Ашшурбанніпалах, Сарманасарах та інших Хамурапі, про те це не страшно. Головне тут дати відчути читачеві масштабність описуваних подій, а це автору точно вдалося. Прочитавши цю книгу, захотілося копнути трошки глибше, дізнатися більше про це загадкове Межиріччя. Тож думаю Азімову в послужний список можна без проблем записати виконане основне завдання автора науково-популярних книг - зробити так, щоб читач цікавився і досліджував. А значить, це хороша книга :)
Немає коментарів:
Дописати коментар