Але суть не в тому. Потрібен певний культурний поступ, але якщо ти прийдеш з оперою до будівельника Семена чи водія 820-ї маршрутки дяді Толі, то в кращому випадку будеш посланий на ху*й. Їм треба щось зрозуміліше, простіше, але одночасно таке, що витворить в їхній безпросвітно темній макітрі тонкий промінь культурної надії. Книга "Фаршрутка" Івана Семесюка робить саме таку справу, вона наче первісна людина вривається в неосвічені думки і з усього розмаху пиздить їх українським культурним надбанням по буряковим їбальникам. Від чого останні тріщать, матюкаються, але в них залітає хоч крихта розуміння і істини. Дієво, що тут скажеш.
"Фаршрутка" це продовження пригод україноподібного павіана Томаса Яковича Сироти, цього разу він потрапляє прямо на фронт інформаційної війни, де сміливі конунги СБУ не на життя, а на смерить пиздяться з страшними мєщєрськими скоморохами виробленими в секретних підвалах кремля. Вся дія відбувається прямо в оцій таки фаршрутці, суміші звичайної маршрутки і містичної колісниці, що їде за маршрутом "Київ-Нахуй". Так як більшість київських громадських транспортних засобів ходять за цим маршрутом, то читач з легкістю може уявити себе в ролі павіана Томаса, а можливо навіть і в ролі генетично модифікованих кнехтів СБУ. Це літературне переосмислення україно-російської війни, що зараз триває, благодатно проливається на засрані російською пропагандою думки простого, як інфузорія туфелька, українця. Простою, але красивою мовою з матюками, не гребуючи інколи і таким потрібним життєдайним стусаном, Іван Семесюк показує нам, пиздюкам, що війна ведеться окрім реального, ще й в іншому вимірі: в вимірі сенсів і ідей, у вимірі де має значення діаметр культурної гармати, яка не заборонена переяславською радою, берестейською унією і римським правом. І якщо від вибухів снарядів, від ворожих солдатів, від руского міра ти можеш втекти, сховатися і з свого сховку тихенько пиздіти про "вайна ім всєм вигадна", то від інформаційного удару не сховатися нікуди. Йобана кацапня знайде тебе скрізь, згвалтує твій мозок, засре твою душу шансоном, бидло-репом, валянками, балалайками, а розписану під хохлому матрьошку засуне тобі в сраку. То у них духовна скрєпа така, вони інакше не можуть. Нема іншого варіанту як брати в руки власні ідеологічні міфи, вирощені на родючому українському понятійному чорноземі і з усієї сили пиздити ними в великий барабан вічності, закликаючи усі древні українські сили пробудитися і знищити ворога. І тоді вже не буде значення мавпа ти чи людина, бо всі ми будемо українцями.
Немає коментарів:
Дописати коментар