четвер, 31 січня 2019 р.

Роберт Гайнлайн – «Зоряний десант»

Почав читання: 25.01.2019 Закінчив читання: 30.01.2019
Фантастика - це не просто розважальна література, яку читаєш аби відволіктися від сірої буденності за вікном і в серці. Це ще й важливі міркування про природу речей, які автор подає у вигляді вигаданої історії, яка має стільки алюзій на нашу реальність. Часто здається - ця історія не менш реальна за те, що відбувається в житті. Книга "Зоряний десант" Роберта Гайнлайна якраз до таких і відноситься. Здавалося б стандартна розповідь про життя в майбутньому: земляни об'єдналися в Земну Федерацію і воюють з інопланетянами, застосовуючи підрозділи "мобільної піхоти" - десантників, які можуть виконати будь-яку задачу в будь-якій точці галактики. Проте це зовсім не так. "Зоряний десант" зовсім про інше. Вона про відповідальність за благо своєї країни, вона про політичний устрій, який мав би бути більш правильним, аніж він є зараз.
Колись давно я читав книгу політолога і філософа Френсіса Фукуями "Кінець історії та остання людина", в якій той висував думку, що ліберальна демократія - це найвища цінність нашого суспільства, надбання всього людства. І що цей політичний устрій так чи інакше розповсюдиться по всій планеті, що після нього настане "кінець історії", бо більше змін устрою не буде, адже ліберальна демократія - найкраща. Можливо, думка Фукуями має право на життя, проте Гайнлайн опонує їй.
Не дивуйтеся, що я порівнюю політичний, філософський трактат Фукуями з фантастичним романом Гайнлайна, в цій книзі філософії більше, ніж фантастики. Автор описує світ, в якому наші нащадки після серії земних, міжусобних конфліктів змогли створити єдину земну державу, при цьому, урізавши виборчі права. Право вибирати й бути вибраним не надається людині за правом народження (як це зараз працює в нашому світі), а лише після виконання певних умов - у випадку світу описаному в "Зоряному десанті", це відбувається після служби у війську. Себто хочеш керувати країною, хочеш стати повним громадянином - іди й відслужи необхідний строк. Причину такого обмеження прав герої Гайнлайна пояснюють так:
"При нашей политической системе каждый голосующий и каждый государственный чиновник — это человек, который тяжелой добровольной службой доказал, что интересы группы, коллектива он ставит выше интересов собственных. Это чрезвычайно важное отличие. Человек может быть не таким уж умным, мудрым, он может ошибаться. Но в целом его деятельность будет во сто крат полезнее для общества, чем деятельность любого класса или правителя в прошлом"
Нам теперішнім може здатися, що така позиція є занадто авторитарною, що вона веде до зникнення свободи, до обмеження прав і в кінцевому варіанті до диктатури військової хунти. Що ж, це теж позиція, думаю можна довго дискутувати на тему чи повинні люди мати право голосу на основі місця народження. Але навіть у нас останнім часом ходять розмови про те, що на виборах потрібно вводити певний ценз: майновий, віковий, етнічний, інтелектуальний.
Я і сам вважаю, що інтелектуальний ценз потрібний. Хочеш голосувати - склади іспити на отримання статусу повного громадянина, а потім повторно - перед кожними виборами. Щодо обмеження прав деяких людей теж переживати не варто. Досить лише згадати, що на батьківщині демократії в Давній Греції виборче право належало далеко не усім, а позбутися його було дуже і дуже просто за деякі проступки.
Також думаю не варто боятися втрати свободи в результати таких обмежень, адже як каже той таки Гайнлайн:
"Свобода никогда не была неотъемлемым правом, ее регулярно приходится покупать ценой крови патриотов, или же она исчезает. Из всех так называемых прав человека свобода — самая дорогая, и цена на нее не упадет никогда. И уж даром она вообще не дается."
За свободу треба боротися, слабкодухі її не заслуговують, її тягаря вони не винесуть. Думаю це і є основним лейтмотивом книги "Зоряний десант". А ми живемо в такий час, коли багатьом з нас треба задуматися, може прийшов час втілити ідеї Гайнлайна в життя?

Немає коментарів:

Дописати коментар