Я не вірю в чари чи віщунство, не вірю в існування надприродних явищ чи вищих сил, що керують нашим життям направляючи нас в ту чи іншу сторону. Вірю я лише в один єдиний вид магії - це магія вчасності книги. Коли незбагненним чином тебе відштовхує від книги яку ти ще не готовий читати, коли ходиш біля неї колами, вона трапляється тобі на очі, ти сто разів береш в книгарні її в руки, але потім відкладаєш. Або навпаки, коли книга наче сама стрибає тобі в руки, ти читаєш її й розумієш, що це ідеальний час саме для цього тексту, що раніше ти б його не зрозумів, не осягнув, а пізніше, можливо, було б уже запізно. От в цю магію вчасності я і вірю.
Сама так сталося з книгою «Вічник. Сповідь на перевалі духу». Вона трапилася мені в час душевного спокою, коли сум'яття не гризло душу, коли немає потреби щось здобувати, за щось боротися. Думаю в інший момент книга б мені геть не придалася. Проте взимку, коли не тільки природа завмирає, але і бажання наші, прагнення засинають до весни, коли хочеться закритися в собі, розібратися з пережитим за час від минулих холодів, саме тоді й треба читати такі книги. Тоді з них буде найбільше користі.
Книга Мирослава Дочинця - справді сповідь. У ній переплетено стільки всього різного, що важко відповісти на питання "про що ця книга". Для когось вона буде історією про карпатського мудреця, якого життя добряче покидало по світу. І десь там, побившись об чужі пороги, набравшись по крихті мудрості, виливається ця мудрість на читача. Черпнути її можна з книги, обкластися нею з усіх сторін і подумати, що от ти нарешті перебуваєш в благодаті. Проте це не так. В тому і суть мудрості, що у жменю її не схопиш. Мало того, що збирається вона по крихті, та ще і свою мудрість нікому не віддаси. Вона тільки твоя власна, у спадок не передається. Безперечно, у "Вічнику" є дуже багато цих розумних крихт. Тут і корисні поради щодо того як треба жити, і що і скільки їсти аби мати силу і довголіття. Є і поради щодо життя, такі, що їх би колись назвали народною мудрістю, ті що вчать жити правильно, допомагають не загубитися у світі:
"Не ти для часу, а час для тебе. Не діли хвилину, не розтягуй годину. Не обганяй і не помножуй час. Скорися його звичайному і мудрому плину. І він винесе тебе, куди належить – у Вічність, увійди в час, як у ріку, розчинися в ньому. Щоб простити минуле, пізнати теперішнє і розгадати будучне. І прийде спокій сили. І сила спокою."Здавалося б прості слова, кожен і так знає й усвідомлює цю мудрість, проте мало хто слідує такому заповіту. Тому я і вважаю, що навіть з мудрої книги, якою безперечно є "Вічник", мудрості не зачерпнеш, якщо у тебе самого голова і серце діряві. Прочитати можеш, а усвідомити, прийняти - ні. Бо розуміння прийде з часом, коли будеш готовий до того, це і є оте "збирання по крупинках", про яке часто згадує в тексті автор.
Цікаво описує автор стосунки героя з жінками, яких у того було багато - як для того часу- і мало - як для часу нашого. Проте жодну з них він не зневажив, усіх їх любив, кожній дарував тепло і від кожної щось узяв, чогось навчився. Тож ділиться тим знанням легко:
"Чоловік прицінливим зором бачить у жінці лише тіло й очі, а все инше придумовує собі. Жінка чує тільки його голос і вгадує потрібний їй запах, а все инше навіює собі. Так вони знаходять одне одного, дві половинки любови."Хіба не відчували ви чогось схожого? Скільки таких історій відбулося, а скільки ще відбудеться. Як тонко підмітив це Дочинець, як вміло про це написав. Проте і це не є основна мудрість його книги. Я все ж думаю, що лейтмотив книги в стійкості чоловіка, на долю якого випало скільки випробувань. Він бився з мадярами за Карпатську Україну, боровся з чеськими жандармами, тікав у Румунію, кілька років жив відлюдником в лісі, бував на Криті, був засланий в Сибір, сидів в тюрмах, жив в тайзі, будував маяки на Далекому Сході. Але що дозволило йому стерпіти всі ці поневіряння і наприкінці життя вернутися в рідні карпатські гори? Свобода. Відчуття внутрішньої свободи, душевної волі, яку не змогли зламати ні тюрми, ні лісова самотність. Якщо ти вільний - ти сильний духом. А якщо ти сильний духом - ти стерпиш все. Ось про що ця книга.
Немає коментарів:
Дописати коментар