"Людський мозок живе в двадцятому сторіччі; серце більшості людей - все ще в кам'яному віці"Ми всі емоційно недорозвинуті: ми не вміємо відчувати, співпереживати, ми не вміємо любити. Дехто повністю ігнорує явище любові, дехто підміняє справжню любов "мазохістською залежністю" і мучає себе цим все життя. А тим часом, про любов потрібно говорити, її потрібно досліджувати, про неї потрібно писати наукові і філософські розвідки. Бо це невід'ємна частина нас, нашого життя і нашої свідомості. Хочемо ми того чи ні, а ми все рівно це відчуваємо. Навіть найбільш відлюдькуваті з нас, когось та й люблять, хоча б якусь домашню тваринку, якщо вже на іншу людину не стачить розмірів серця.
Думаю саме оця нестача досліджень любові і змусила Еріха Фромма написати книгу "Мистецтво любові". В ній Фромм досить легко і просто розказує про види цього загадкового почуття, яке ми можемо відчувати (і відчуваємо як правило), але не можемо правильно артикулювати. Під час читання постійно виникає оце відчуття, ніби хтось розумними словами описав те, до чого ти дійшов емпіричним чином. Так, ніби ти нарешті прослухав теоретичну лекцію по предмету, по якому уже здав десяток лабораторних робіт. На кожному п'ятому реченні хочеться кричати: "Та це ж мої власні думки!" Проте не варто думати, що я якось відрізняюся від середньостатистичного мешканця цієї планети в плані емоцій. Одне діло - розуміти любов, а зовсім інше - застосовувати її на практиці.
Я б порадив прочитати "Мистецтво любові" усім, хто хотів би розібратися в тому, що він відчуває до світу. Цей текст допомагає впорядкувати думки в голові, розкласти їх по поличкам і взагалі систематизувати своє світовідчуття. Ця книга - це щось типу безкоштовного психоаналітика, ти просто читаєш її розділ за розділом, а в процесі в твоїй голові з'являється кушетка на яку ти лягаєш, бородатий мужик в костюмі сидить біля тебе і слухає твої власні думки. Ця книжка не стільки про "читати", як про "говорити", вона викликає тебе на внутрішній діалог з власною підсвідомістю (у вигляді того бородатого психоаналітика). Звісно ні я, ні Еріх Фромм не можемо гарантувати вам зцілення від душевних ран. Це не ліки для розбитих сердець і не носовичок для любовних соплей. Скоріше навпаки, "Мистецтво любові" роз'ятрить ваші рани, струсоне ваше серце і змусить задуматися, що можливо проблема ваших стосунків з оточуючими в недостачі любові, яку ви віддаєте? Можливо для нас усіх любов не є мистецтвом, а лише рутиною? Може проблема не в світові, а в нас самих?
Немає коментарів:
Дописати коментар