Інколи я відчуваю себе Френсісом Скоттом Фіцджеральдом, але без його манер і його привабливості. Лише вміння говорити правильні слова і пити. Майже завжди ці відчуття приносять неймовірні страждання, бо усвідомлюю, що не всім людям в цьому світі доступне просте щастя. Навіть більше, не всі цього щастя прагнуть. От наприклад Фіцджеральд. Відомий письменник, літературна ікона своєї епохи, людина, яка своїми текстами уміла зачепити такі приховані почуття, що вони вибухали в тобі, розкидаючи навколо твої мізки. І навіть він не навчився бути в цьому світі щасливим.
Минулого року я читав книгу Бегбедера "Уна і Селінджер", сьогодні я читаю "Alabama Song" Жиль Леруа, але ці дві книги настільки схожі, що інколи в своїй голові я починаю плутати дві історії, історії життя Фіцджеральда і Селінджера. Мені здається, що це була одна і та ж людина, одна і та ж історія. Письменник і війна, на яку він пішов (не пішов), письменник і алкоголь, який він пив (дуже багато пив), письменник і жінка, яку він любив (любив?), але яка не вийшла за нього (вийшла). Проте чи принесло це йому щастя? (Ні, не принесло).
Навіть жінки обох письменників чимось схожі, Зельда Фіцджеральд і її більш пізня реінкарнації - Уна О'Ніл. Багаті, впевнені в собі, красиві жінки, які зовні такі пафосні і неприступні, а всередині такі крихкі, що ламаються від одного поштовху долі. А потім ламаються знову і знову, і вже здається, що крихкість ця тільки награна, що це теж частина образу, частина гри на публіку.
А ще любов. З вуст такого мізантропа, як я, це, звісно, може прозвучати трохи лицемірно, але я не зустрічав красивішої історії, аніж історія трагічної любові Селінджера і Уни, Фіцджеральда і Зельди. При цьому єднає ці історії те, що обидві вони трагічні і нещасливі, попри те, що Зельда вийшла за Фіцджеральда, а Уна відмовилася вийти за Селінджера.
"Кажется я опять насмехаюсь над тобой, но это сильнее меня. Если бы ты знал, как сильно я люблю тебя в перерывах между приступами сарказма"Історія, описана в книзі "Alabama song", вигадана, хоча всі персонажі існували в реальності. Любов - теж річ вигадана, хоча усі її учасники існують насправді. Але попри художність цього тексту я впевнений, що автор не дуже згрішив супроти істини, десь приблизно так усе і відбувалося насправді.
Що ж, думаю цю історію варто прочитати і зробити з неї висновки, а от які саме, це уже кожен вирішуватиме для себе сам.
Немає коментарів:
Дописати коментар