Почав
читання: 07.08.2017 Закінчив читання: 10.09.2017
Не
впевнений, що в цьому світі хоч хтось зробив більше для розвитку науки, аніж
письменники-фантасти. Звісно можна заперечити і сказати, що найголовніші тут
науковці, винахідники, ті хто цілий день не розгинає свою спину вдягнену в
білий халат в тісній лабораторії, чи розв'язує складні теоретичні задачі в
твідовому піджаку, весь обмазаний крейдою. Але вони всього лиш втілюють в життя
ідеї, які вигадують фантасти. Хтось з моїх друзів недавно дивувався, як так
виходить, що письменники, що пишуть фантастичні книги можуть так точно і чітко
передбачити майбутнє. Я дуже здивувався, бо я не бачу в цьому ніякого
передбачення. Вони не передбачають, вони творять це майбутнє. Винайти і
дослідити можна тільки те, що можна собі уявити, тому головними в процесі
наукового поступу повинні бути ті, хто вміють вигадувати, хто уміє ї нічого
зробити ідею.
Вернор
Віндж один з таких людей. Людина яка розбирається в інженерії, програмуванні,
математиці і при цьому має стільки уяви, що може без проблем написати цікавезну
фантастичну книгу. В деякі моменти, коли я читав "Полум'я над
безоднею" я ловив себе на думці, що цей світ, який описує автор занадто
складний для розуміння, що книзі не вистачає простоти, але вже в наступну
секунду я сам себе зупиняв - "Всесвіт в принципі не простий, то чому в
майбутньому він повинен бути простішим?" Я і знову заглиблювався в
читання, намагаючись вловити суть деяких натяків автора. А їх у тексті і
справді багато, побачити їм можна тільки володіючи певним багажем знань.
Чого
вартує тільки один опис галактики яку наводить Вернор Віндж. У Всесвіті існує
так звана "Повільна зона" де можливо рухатися тільки з швидкістю
трохи вищою за швидкість світла, є Середній Край де живе основна кількість
цивілізацій, є Верхній Край, де розміщуються найбільш високотехнологічні
цивілізації і є Перехід, де втрачається суб'єктність і цивілізації стають
просто "силами". Людство в часи які описує автор вже вийшло з
повільної зони і оселилося в середньому краї і жодна цивілізація не рветься
повертатися в повільну зону, бо це означає тисячоліття пересування між
планетами замість годин. Здавалося б нічого такого, чергова вигадка чергового
фантаста. Але подумайте, як це ідеально лягає на "парадокс Фермі", ми
не можемо зараз знайти інші розумні цивілізації, бо живемо в повільній зоні,
куди інші не хочуть потикатися. І таких прикладів уваги до найменших деталей
дуже багато. Вернор Вірдж не дозволяє собі ані крихти недосказаності чи
непродуманості, всі події і явища в галактиці мають дуже логічне пояснення, все
працює на основі законів, які можливо ще не відкрили наші вчені, але ці
принципи точно існують.
Власне
це і підкупає у книзі пана Вінджа, і робить її обов'язковою для прочитання усім
першокурсникам усіх інженерних спеціальностей ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар