Почав читання: 07.08.2015
р. Закінчив читання: 13.08.2015р.
Я дуже довго не брався до цієї книги, відчуваючи певну
пересторогу. Ми з книгою крутилися одне навколо одного, зустрічалися мимохіть
на якихось вечірках, стикалися випадково в ліфтах, де я краєм вуха чув «за
Фаренг…» чи «фрнгйт». Цифри 4,5 і 1 періодично виринали на рекламних щитах в
метро, в газетних статтях чи приватному e-mail листуванні. Вони наче змій з дерева пізнання простягали мені своє
червонобоке яблуко замасковане під книгу. А коли я не піддався, то в найкращий
традиціях світового зла почали діяти через «Єву», жіночими вустами радячи мені
прочитати книгу Бредбері. І не те щоби я аж так дотримувався біблейських
традицій, але ніби правди діти, грішив і вкусив, себто прочитав. І … якщо чесно
я розчавувався. Ні книга насправді дуже крута і цікава, навіть враховучи, що
Бредбері пише як підстрілений в дупу орангутанг. Але сама тема цікава і
інтригуюча, настільки цікава, що її важко зіпсувати. Але всі кілька днів, коли
я читав цей текст, мене не полишало відчуття, що ця тема вже просто неактуальна
для мене. Вона могла б зацікавити мене років 15 тому, коли читання ще не
видавалося мені магією, найважливішою річчю у Всесвіті. Але тепер я це уже знаю,
тому «451 за Фаренгейтом» вже більше змахує мені на повторювання банальних
істин, а не на одкровення. Більш ніж упевнений, що якби ця книга трапилася мені
раніше, вона б справила на мене не аби яке враження, а так… просто дякую
Бредбері, що книга не дуже довга.
Немає коментарів:
Дописати коментар