Почав читання: 13.02.2015р. Закінчив читання: 27.02.2015р.
Якщо існує
поняття «еталонного укрсучліту» то це однозначно книга хлопа, що пише під
псевдонімом «Макр Лівін». Цю книгу треба покласти під скляний ковпак і
виставити в парижській палаті мір і вагів. Ця книга не хороша і не погана, вона
сучасна і українська. Власне після цього мої враження від книги можна було б
вважати достатньо висловленими, проте скажу ще кілька слів.
Про погане. Книга «Життя і інша хімія» то яскравий приклад літератури,
яку я особисто називаю «недорозвинена проза». Ніби і сюжет непоганий і автор
уміє писати, але читаєш і прямо відчуваєш що писав це старшокласник чи якийсь
студент-журналіст. Тексту не вистачає досвідченості в виваженості, одні
банальності змінюють в ньому інші і спрогнозувати чим закінчиться оповідь можна
вже на 10-й сторінці.
Про хороше. Читати «Житття…» напрочуд легко і приємно
сприймається книга дуже цілісно і органічно, попри те, що автор явно вийшов з
поетичної тусовки, всі ці римовані - високопарності даються взнаки. Роман
простий і зрозумілий, а тому кожен може легко інтегруватися в нього, вписати в
текст свою власну свідомість і пережити те ж, що переживав автор. Історії схожі
на описані в книзі відбулися в кількома моїми друзями, тому я з легкістю
повірив в реалістичність описуваного, а це як відомо одна з небагатьох переваг сучасної української прози.
Про погане. От знаєте як кажуть «не сприймайте людей
стереотипно, кожен унікальна особистість з своїм власним внутрішнім світом», так
от здається автору цю інформацію повідомити забули, його персонажі настільки
шаблонні що просто страх. «Головний-герой-з-тонкою-душевною-організацією»
закоханий в «Ідеальну-гарну-і-розумну» дівчину, має «Успішного-але-розгільдяйського-друга-який-міняє-дівчат-як-шкарпетки»
і брата «Що-не-розуміє-токнощів-душі-героя» Коротше кажучи, стереотип на
стереотипові.
Але я маю надію на краще у автора відчувається великий
потенціал, який може розкритися у наступних його творах, чого автору і
побажаємо
Немає коментарів:
Дописати коментар