Почав читання: 16.10.2012р. Закінчив читання:18.10.2012р.
Ставлення до книг є об‘єктивним мірилом людяності. Вірю, що
настануть часи, коли за негуманне поводження з книгою будуть розстрілювати. Але
поки такі часи ще далеко, справжнє розуміння суті книг лишається прерогативою
самотніх осінніх інженерів в тролейбусах, замріяних дівчаток з шаликами навколо
шиї і старовинних інтелектуалів у чорних пальтах і фетрових шляпах. Тільки ці
люди покищо, вловлють справжнє значення книг, наче вдихають терпкий аромат
якоїсь сакральної істини, відомої тільки їм. І я майже зовсім забув про
пресувальників макулатури, як вважає Богумил Грабал, вони теж наблизилися до
розуміння «справжньої природи книг».
Я не знаю якими іншими, більш точними словами можна описати
процес читання окрім як «занадто шумна самотність». Хочеться рвати на собі
волосся і шкрябатися в холодне осіннє скло вікон, від того, що не в мою голову
прийшло це означення. «Занадто шумна самотність» це те що я відчуваю з самого
дитинства, те що починалося як тільки я відкривав чергову книгу і читав перше
речення. Світ навколо просто втрачав фарби, час в ньому зупинявся, а люди
застигали на своїх місцях, і в цей момент починалася моя самотність, і так вона
була дуже шумною, в ній жили інші світи, воскресали давні історичні події,
народжувалися і вмирали люди. З усією відповідальністю можу заявити що ця
реальність, ця занадто шумна самотність набагато краща за реальний світ, і будь
на те моя воля, я б лишився і ній назавжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар