Почав читання: 01.09.2012р. Закінчив читання: 15.10.2012р.
«Самурай без меча це теж саме що самурай з мечем, тільки без меча»Японська народна мудрість
Японська література вона така ж як і інша література. От
тільки я її зовсім не розумію. Звісно ж звинувачувати в цьому японську
літературу, це все рівно що ображатися на сонце яке невчасно сходить за горизонтом.
Я справді не знаю в чому причина того, що нічого особливого я в цьому романі не
побачив. Можливо я занадто переситився моднявим пост-пост-модернізмом і тепер
скрізь його шукаю, можливо я не розумію глибин японського суспільства, а
можливо для читання японських авторів треба тренувати душу. Проте точно я
впевнений що проблема таки у мені.
Окрім того чого в цій книзі немає, там є ще й багато того
чого я знайшов (така от японсько-закручена фраза). А є там вельми вдалий опис
японського побуту початку століття, з усім цим переплетенням стародавніх
традицій і нового європейського стилю. Є чудова іронічна критика «псевтоінтелектуалів»,
вчителів англійської які тижні дні думають як перекласти слово на японську,
науковців які пишуть дисертацію 20 років і для цього виточують скляні кульки і
просто лінтюхів які цілими днями ходять по гостям і теревенять аби про що. Ох,
скількох ще своїх знайомих я побачив в цих персонажах…
Власне дуже багато всього є в романі цього японського
автора, і оповідка від імені кота і іронія і сарказм. Не вистачало, як на мене,
лише канви яка б зв‘язала все це в одну цільну картину, дала текстові якийсь
глибинний сенс окрім простого викладу фактів.
Після того як я перегорнув останню сторінку, і дочитав
останнє слово, лишилося це тягуче відчуття - що ти прочитав щось не те, воно
схоже на відчуття коли їси щось не те. Така ж важкість в думках і в шлунку і
втрачений час.
Немає коментарів:
Дописати коментар