Не знаю чи вірите ви в історичні паралелі, але інколи просто неможливо не поміти схожості в долях деяких народів. Народ, який близько 800 років бореться за свою свободу і незалежність проти велетенської, потужної імперії здавалося б точно заслуговує на перемогу. Проте імперія не здається, все рівно не відпускає, все рівно тягне і тягне свої хижі щупальця зі Сходу на Захід, все рівно хоче поневолити людей, знищити їхню честь і гідність, вкрасти свободу. І заради досягнення своїх цілей імперія не гребуватиме ніякими методами, вона буде вбивати, катувати, навіть влаштовувати штучний голод, аби винищити непокірних. Що ж залишається тим, хто не хоче втратити свою ідентичність, тим хто не хоче скоритися? Або брати в руки зброю і йти воювати за свою свободу усіма доступними їм методами, або емігрувати в далекі заокеанські країни, як от США чи Канада. Але якщо людина приймає рішення все ж таки воювати за свою свободу, то має розуміти, що ворожа пропаганда спробує зробити з цього бійця нелюда і терориста, бандита і вбивцю. Імперія ніколи не зупиниться сама, її можна тільки зупинити.
Думаєте я зараз про стосунки українців, що століттями борються проти російської імперії? Зовсім ні. Я про ірландців та їхню Ірландську Республіканську Армію, що воює проти Британії. Паралелі між ІРА і УПА, між історією української боротьби і ірландської боротьби дуже показові. Хоча тут звісно не можна говорити про повну тотожність.
Збірка статей «Нація яка не капітулює» - це погляд на історію ІРА, на боротьбу ірландців та на трагічні події в історії острова Ейрі. Ця книга досить однобока, вона не претендує на якусь історичну об‘єктивність чи всесторонність. Більше того, я б сказав, що ця книга більше схожа на політичну пропаганду, гіперболічно перебільшені факти таки кидаються в очі. Але це цілком виправдано форматом книги, все таки це збірка статей, що виходили в різних часописах, тож автори роблять висновки прямо в тексті статті, не покладаючись в цьому питанні на читача. Статті писали не історики, а скоріше прості українські прихильники ІРА, хоча упорядникам збірки вдалося, як на мене, дуже точно передати дух ірландської боротьби за незалежність. Всі статті пронизані одною незримою лінією, так ніби усі ці автори самі були учасниками ІРА, самі воювали проти британських солдат і ольсетрських лоялістів. Відсутність в книзі «безликого констатуючого історизму», відсутність цього лицемірного оперування цифрами, яке так люблять історики, додає книзі правильності і життєвості. Розповіді виглядають живими, в них просто не можеш не поринути з головою. Видається, що цей наклад книги ще тільки вчора нелегально переправили з берегів далекої Ірландії, ще недавно над ними працювали в підпільній друкарні, а автори писали їх під свист куль в католицьких кварталах Деррі.
Такий підхід до складання збірки звісно ж легко пояснюється – це не історичний твір, це опис живих подій, бо історію, як відомо, пишуть переможці, а війна ІРА все ще триває.
Немає коментарів:
Дописати коментар