Ви колись задумувалися про те, як наша стать наперед визначає все наше життя. І я зараз кажу навіть не про стандартну стереотипну картинку "чоловіки не виказують почуттів" або "не народжувала - не жінка". Є більш глибинні речі, які впливають на нашу підсвідомість. Наявність двох статей закладає в нас від народження певний дуалізм, певну двозначність, яка надалі впливає на все наше життя. Навіть сама наша мова передбачає два варіанти. Коли ми кажемо "або" то маємо на увазі або це, або інше. Інь чи Янь, правда чи брехня, біле чи чорне. Цей самий дуалізм відображається у всіх наших діях, в прийнятих рішеннях і зроблених виборах. Він переслідує нас уже життя, але що, якби ми змогли відмовитися від нього?
В книзі "Ліва рука Темряви" Урсула Ле Гуїн описує історію прибуття на віддалену планету представника світового людства (об'єднання планет де живуть люди). Завдання цього представника - запропонувати мешканцям планети приєднатися до об'єднаного людства. Здавалося б тут зараз почнеться досить стандартна історія про пригоди інопланетянина на незнайомій планеті, героїчні битви, інтриги, намагання протистояти обставинам. Проте Урсула Ле Гуїн не була б собою, якби написала таку примітивну книгу. Читаючи її твори розумієш - головні інопланетяни - ми самі, а незвідані землі, які нам ще потрібно буде відкрити - в наших головах. Розповідь в книзі "Ліва рука Темряви" ведеться дуже неспішно і розмірено. Читаючи ти повільно знайомишся з героями, розумієш як що працює на цій планеті, а головне як тут взаємодіють люди, як вони поводяться, що є для них важливим, а що ні. І тут розкривається, як на мене, головна інтрига книги: виявляється мешканці планети не мають чіткої статі. Вони просто періодично входять в особливий стан "кеммер" в якому знаходять собі пару і тоді набувають на якийсь період певної статі, або жіночої або чоловічої, а їхній партнер набуває статі протилежної. Якщо відбувається зачаття і народжується дитина - стать лишається на довший період, але потім все рівно зникає і особа повертається до звичного безстатевого існування. Найбільші проблеми виникали в землянина як раз в тому, що він не розумів такого безстатевого існування. Виявилося, що в суспільстві, в якому немає поділу на статі все зовсім не так, не звично для нас, землян. Але з часом, посланець який живе в світі безстатевих людей починає глибше розуміти їх і глибше дивиться на питання взаємодії статей
" — Вы все одиноки и в то же время неотделимы друг от друга. Возможно, вы в той же степени находитесь под влиянием своей целостности, своего монизма, как мы — под влиянием дуализма.Можливо "я" і "ти" це більша різниця ніж "він" і "вона", можливо наш, земний дуалізм визначається зовсім не статтю, а наявністю поруч з нами когось чужого, якого ми не відчуваємо як частину себе. А прагнення знайти собі пару, яке часто керує нашими діями, це ніщо інше як намагання впустити цього чужого в себе, відчути іншу особу так близько як ми відчуваємо себе. Думаю Урсула Ле Гуїн торкається дуже серйозного питання в своїй книзі, до питання яке ми майже не досліджуємо, яке настільки далеке від нас, що простіше його просто не підіймати. Автор в властивій їй манері тонких натяків і алюзій, обережно торкається болючої тематики. Вона описує безстатеве суспільство, а виходить що пише про стосунки між статями. Вустами головних героїв вона озвучує чи не найбільшу людську проблему у взаємодії з інопланетянами:
— Но мы ведь тоже дуалисты. Двойственность мира — в основе всего, разве нет? Хотя бы пока существуют понятия «я» и «другой».
— Я и Ты, — сказал он. — Да, это действительно в конце концов значительно более широкое понятие, чем просто половая противопоставленность…"
Он внезапно умолк, уставился на раскаленную печку и затих; потом потряс головой и сказал:Одним словом "Ліва рука Темряви" розбудила в мені дуже багато роздумів, а хіба не це головна ознака хорошої книги?
— Харт, ну не могу я объяснить тебе, что такое женщины! Я как-то никогда не думал об этом абстрактно и — о Господи! — практически позабыл, какие они, понимаешь? Я ведь уже два года здесь… Тебе этого не понять. В некотором смысле женщины для меня куда более чужие, чем ты. Куда большие «инопланетяне». С тобой я как-никак все-таки одного пола… — Он отвернулся и рассмеялся, горестно и неловко. У меня самого чувства были сложными, и мы оставили эту тему.
Немає коментарів:
Дописати коментар