Буває таке, що не чекаєш від книги нічого особливого, а вона просто зносить тобі дах, наповнює голову новими сенсами, дозволяє по іншому подивитися на здавалося давно відомі тексти. Відоме вам таке відчуття? Так от від читання книги Бориса Будена "Зона переходу. Про кінець посткоммунізму" воно у вас не виникне як би ви не старалися. Бо це книга зовсім не того штибу. Я звісно допускаю (і навіть переконаний в тому) що я недостатньо освічений, аби зрозуміти цей текст, бо написаний він ну аж занадто вже складною мовою, яка не буде зрозумілою нікому окрім професійних філософів, політологів, соціологів. Причому всі ці три ознаки повинні сходитися в одній людині. Читати текст Бориса Будена настільки важко, що якби на обгортці хтось написав як це колись робили в радянські часи "Для широкого кола читачів" то я б дуже довго сміявся з такого жарту. "Зона переходу. Про кінець посткоммунізму" для вузького кола читачів. Такого вузького, що коли в це коло поставити читачів і автора, то це вже буде повний еротизм, бо дистанції між ними не буде ніякої.
Борис Буден пише про посткомуністичні країни, досліджує феномен посткомунізму, засновуючись на своєму власному досвіді, адже походить він з Балкан, регіону, який також постраждав від червоної зарази. Проте як на мене за розумними словами й хитромудрим сплетінням фраз (я зараз не жартую, реально, доки дочитуєш до кінця речення, вже забуваєш що було на його початку) він загубив сенс того, про що пише. Звісно в книзі є дуже цікаві ідеї про які я особисто задумався досить серйозно. Чого варта, наприклад, фраза:
"Так Схід перетворився на New Europe - на капіталізм більш капіталістичний ніж його західний оригінал, тобто гнучкіший, безжальніший, дикіший, коротше кажучи капіталізм який радикальніше емансипувався від соціаль(істич)них обмежень і перешкод, але передусім - він інституалізованих у державі загального блага форм соціальної солідарності. Тому ми не можемо уникнути запитання: то яка Європа є, власне, посткомуністичною - "стара" яка почасти ще вперто тримається за соціалістичний спадок, чи "нова", яка радикально струсила його з себе; яка Європа насправді "відстала" і має надолужувати історичний розвиток, а яка цей розвиток випередила і чекає, поки інші його надолужать? Що тут оригінал, а що копія? Захід чи Схід?"Інколи справді здається, що ми - "Східна Європа" в багатьох питаннях випередили Європу західну. Ситі роки дещо розніжили західного європейця, який став аж занадто нейтральним щодо будь чого. Боячись впасти в крайнощі як політичні, так і релігійні чи соціальні, вони перетворили себе на сите, але безперспективне геополітичне ніщо. Ми ж бідні, голодні, а від цього злі й стрімкі. Готові бігти вперед, готові боротися за своє майбутнє всіма доступними методами. Звісно ж, Борис Буден пише в своїй книзі не про це. Мені взагалі важко зрозуміти його ідеї, певно все-таки дається взнаки відсутність спеціальної політологічної освіти. Я навіть не буду рекомендувати вам цю книгу. Не бачу змісту для вас витрачати, як і я, свій час на прочитання цього складного тексту. Я лише прошу вас: уважно обирайте що ви читаєте.
Немає коментарів:
Дописати коментар