Доброго дня, мої маленькі любителі літератури, з вами наша постійна рубрика "Велімир читає класичні фантастичні твори". Цього разу у нас в передачі ще один твір класиків радянської фантастики, братів Аркадія і Бориса Стругацьких "Готель "У Загиблого Альпініста", до якого у мене нарешті дійшли руки. Скажу одразу, що я чекав дещо більшого від цього тексту. Хоча самі автори вважали його невдалим експериментом поєднання детективу і фантастики, я все ж думав там знайти якийсь прихований зміст, цікаві алюзії чи хоча б класичне "подвійне дно", щоб якось по-своєму переосмислити текст.
Ні, всього цього в книжці я не знайшов. Це класична історія в стилі "важливість першого контакту з прибульцями", покладена на детективну основу. При цьому у книги не можна не помітити специфічного шарму, що присутній у всіх творах братів Стругацьких. Їхні герої справді цікаві, це не шаблонні карикатури на людей, як в деяких інших авторів, це справжнісінькі персонажі. Коли ти читаєш про них, перед твоїми очима постають справжні люди, з емоціями й прагненнями. Буває закриваєш очі й бачиш їх перед собою. Це беззаперечна перевага текстів Стругацьких. Навіть в такому простому і дещо наївному сюжеті авторам вдалося так багатогранно описати героїв, що читання приносило мені суцільне задоволення.
Проте сюжет дещо зіпсував моє враження про книгу. Я не люблю детективні історії, мені не цікаві пошуки хто там кого вбив розтягнені на цілу книгу. Вже десь на першій третині тексту я зрозумів, що вбивці серед відвідувачів готелю немає, а на середині книги чітко усвідомив, що от-от в тексті з'явиться фантастичний фрагмент. І вгадайте шо сталося? Правильно, він з'явився. Це було настільки очікувано, що я навіть почав думати як би я складніше закрутив сюжет, щоб зробити книжку цікавішою. Проте читати все одно було приємно. Це читання стало гарним, ненапряжним способом провести час в подорожі між домом і роботою. Інколи треба читати й такі, легкі книжки.
Немає коментарів:
Дописати коментар