Почав читання: 13.01.2018 Закінчив читання: 14.01.2018
Зазвичай, я не читаю таких книг як "Антонич від
А до Я". Це не зовсім книга для читання, а, скоріше, для створення
атмосфери. Але повз це нове шикарне видання від "Видавництва Старого
Лева", я просто не міг пройти. Самого тексту як такого тут не так багато,
головне це поєднання слів з неймовірною графікою. Власне, тому в заголовку поста
три автори, Данило Ільницький, який писав тексти, і Людмила і Володимир
Стецьковичі, які виконували графічне опрацювання - вони в рівній мірі доклалися
до того, щоб ця книга вийшла неймовірно цікавою.
Мені важко зрозуміти на читачів якого віку розраховане
це видання. Легке і просте подання інформації в цікавому графічному
представленні ніби натякає, що книга мала б зацікавити насамперед дітей, але я
скажу чесно, я з велетенським задоволенням її прочитав і потім ще довго гортав,
розглядаючи ілюстрації. Тож послуговуючись старим пафосним шаблоном, можу
сказати, що "книга буде цікава широкому колу читачів"
Книга "Антонич від А до Я" не розказує
власне про Антонича, чи, скоріше, не тільки про нього. Найціннішим в ній є те,
яка атмосфера створюється, коли ти відкриваєш книгу. Ти наче переносишся в
20-ті роки минулого століття і бачиш як юний Антонич йде вулицями Львова, як
він поправляє окуляри, сидячи в цукернях, чемно вітається зі знайомими,
знімаючи капелюха. Хочете вірте, а хочете ні, але я справді починав чути
шлягери 20-х років і відчувати запах кави і карамелі, коли читав книгу.
Вважайте мене аж занадто захопленим цією людиною, але я з впевненістю буду
казати, що саме ця книга ідеальна для того, аби відчути дух Антонича. Якщо мені
колись треба буде, аби якась людина полюбила твори Богдана-Ігоря Антонича так,
як люблю їх я, то спочатку, перед читанням власне Антоничевих віршів, я б
порадив прочитати саме цю книгу.
А ще мене приємно вразили ілюстрації в книзі.
Зазвичай така стилістика зображень, яскравих, різнокольорових, ніби нарізаних з
різним стилів, мені не подобається. Але саме такі "декорації"
ідеально пасують до текстів написаних паном Ільницьким. Вони не дають зробити з
Антонича якогось нафталінового поета, якого забули всі, крім підстаркуватих і
шизофренічних любителів поезії. Навпаки, Богдан-Ігор тут в книзі розкривається
як дуже модерновий письменник, який не втратив актуальності і в наш час.
Здається, ніби варто лише ввечері вийти на вулицю і ти цілком можеш зустріти
його тут, в своєму місті. Антонич, він скрізь: в
місячному світлі, в сонячному промінні, в смаку ранкової кави. Кажуть, що
Антонич був пантеїстом, тобто вважав, що бог існує у всьому що він створив:
тваринах, травах, стихіях, людях. Тоді я, напевно, панатоничеїст, бо вважаю, що
він не помер у 27-м років, ні. Антонич, він - у всьому про що писав, він везе
тебе в сонному таксі, він підкидає зорі в твої кишені, він в дзижчанні кожного
хруща в травні. Треба тільки вміти відчути Антонича.
Немає коментарів:
Дописати коментар