Почав читання:26.04.2013р. Закінчив читання: 26.04.2013р
Чи може велике бути огидним? Весь час читаючи роман Маркеса
я думав про це. Ні звісно я не вважаю себе пуританином, але деякі речі в моїй
голові асоціюються тільки з заборонами. Як наприклад історія любові 90-то
річного діда то 15-ти річної дівчинки. І не просто любові, а того її різновиду
густо замішаному на сексуальному потязі. Здавалося б ну що тут такого, пише
собі автор про дивну таку любов, ти то сам чим кращий хто колись написав
стьобну новелу про любов трупа до дівчини? Але ж ні… в тексті відчувається
знання справи, з першої ж сторінки ти розумієш що це не вигадка, о ні… це
правда. Все про що пише Маркес відбувалося насправді, цього не можна не
помітити як і дивних аналогій між героєм і автором. І от тут особисто в мене
виникає відраза до тексту, причому така глибока, що його якість не може
заповнити це провалля. Просто я вважаю що не можна писати про такі речі без
негативного підтексту бо це фактично є пропагандою. І тут я власне не переживаю
що всі 90-то річні дідки кинуться псувати молодих дівчаток, а скоріше навпаки –
нерозумні 15-ти річні змінять своє уявлення про «настоящу любоу» у геть
неправильний бік. А може це просто в мені говорить те дивне бажання зробити
добре всім-всім жінкам у світі… і чорт його знає чи немає у цьому бажанні теж
сексуального підтексту.
Але крім нездорової сексуальної тяги до маленьких дівчаток в
книзі є ще старість. І от це як раз те чим варто захоплюватися. Таких
проникливих і нестрашних описів старості я відверто кажучи не зустрічав раніше,
а тому і вважав що їх просто не може існувати. День в моїй уяві процес старіння
нагадував сидіння біля свого старенького будиночку в очікуванні смерті,
перебираючи в голові історії юності. Я волів би не думати про це, але поза моїм
бажанням це стається тому доводиться шукати правильну старість хоча б в книгах.
Сподіваюся моя старість буде правильною, але без 15-ти річних дівчаток.
Немає коментарів:
Дописати коментар