Почав читання:26.05.2013р.
Закінчив читання: 26.05.2013р.
Інколи чужа слава не дає тобі спати ночами. Що ж я розумію,
це справді не так то і просто, коли ти роками працюєш над популяризацією якоїсь
ідеї, а приходить якийсь вискочка, який до того писав дешеві детективні
романчики про напівголих мулаток і пише книгу на ту ж тему й збирає вдячні
відгуки. Тут хто хочеш може образитися, я добре розумію Романа Коваля.
Ця людина все життя популяризувала ідею «Холодного Яру», він
влаштовував вшанування Холодноярської Республіки ще тоді коли на ці вшанування
не приїздили політики і десятки тисяч людей. Він збирав інформацію про
повстанців по крихтам, записував свідчення, вишукував довгожителів,
нагромаджував, складав, випрацьовував, виписував… І тут на тобі, прибігає такий
собі Шкляр, на історичних фактах пише вигадану історію і майже отримує Шевченківську
премію з усім тим розголосом який йде на додачу до терміну «майже отримує».
Ну що ж тут лишається окрім як написати дійсно історичну
книгу,про дійсно історичних персонажів, зібрати їхні біографії і видати під
тією ж назвою! Це ж цілком логічно! Чи ні? Чекайте, може це вже виглядає якось
дивно? Може після того як вийшла книга Шкляра, в суспільстві стався
інформаційний зсув і назва «Чорний Ворон» стала геть дескридитованою для
історичної праці? Може варто було обрати більш нейтральну назву, яка б так не
різала очі, все ж таки це історична розвідка, а не пафосний романчик?
Але пану Роману певно видніше. Хоча…
Немає коментарів:
Дописати коментар