Почав читання:
27.03.2012р. Закінчив читання:06.04.2012р.
Деякі народи
як деякі люди дуже схожі між собою.
Схожі не якимись псевдо-братськими зв’язками, не спільним історичним минулим,
не якоюсь метою. Просто ці народи добре розуміли б одне одного якби
спілкувалися. Можна проводити тисячі паралелей шукати спів падіння або їх не
бачити впритул. Але факт для мене лишається очевидним, «Трейнспоттінг» Ірвіна
Велша багато в чому перекликається з «Пациками» Анатолія Дністрового. Таке ж
реалістичне змалювання шотландсько-українського дна, ті ж проблеми з
наркотиками, те ж бажання вирватися з Тернополя-Лейта і втекти кудись де буде
краще життя, гарніші дівчата, більше грошей і дешевший алкоголь. Як і книги
Дністрового, цей роман Велша можна сприймати так як «євангеліє від героїну»
(саме так написано в анотації) і для більшості цього поверхневого визначення
цілком достатньо. Їм вистачає прочитати книгу і тихо радіти, що вони живуть
краще, що їх синочок чи донечка не водяться з цими «покидьками і наркоманами».
Але як на мене книга Ірвіна Велша то дещо більше ніж опис проблем з наркотою.
Переклад дуже втратив від того що була неправильно переведена назва (в рос. перекладі
вона звучить «На игле»), насправді це роман про старі вокзали які нікому
непотрібні, про поїзди на які ніхто не хоче дивитися, про людей які заважають
усім на світі. Це крик людей,що намагаються сказати про своє існування, довести
що вони ще живі, але вже вмирають, що не можна закривати очі на незручні речі.
Це стогін міст які не мають майбутнього, це плач пустих вулиць і сморід вагонів
третього класу в яких немає пасажирів.
Це як Шотландія без середньовічних замків і звуків волинки,
це Україна без шароварів і вареників, це те що ми маємо насправді, в сухому
залишку. Це реальність без прикрас і
невиправданого оптимізму. Це правда.
Немає коментарів:
Дописати коментар