Джордж Оруел – «1984»

Почав читання: 28.12.2011р. Закінчив читання:05.01.2012р.

Коли я починав читати «1984» Джорджа Оруела, я думав що ніколи раніше її не читав. Коли я закінчив читання, то зрозумів що читаю її вдруге, мало того я живу в цій книзі. Їхав в метро і читав главу книги в якій описувалося як головний герой міняє минуле таким чином щоб ніхто не здогадався, що Партія помилилася в своїх прогнозах щодо певної події на фронті. Приходжу на роботу і читаю заголовки новин за вчора: «Депутат запевняє що Тимошенко не будуть переводити в колонію» і за сьогодні: «Тимошенко етапували в колонію». Ну чим не Оруелівський епізод?

Я думаю європейці чи американці не здатні достойно оцінити цю книгу Оруела. Вони ніколи не жили під тоталітарним пресом, тому для них це як казочка-страшилка на ніч. Щось на кшталт слухайтеся, маму і тата, маленькі європейчики, слухайтеся вашого лорда-протектора, королеву, папу римського,  тітоньку з паспортного столу і вчителя в школі, будьте чемні, ввічливі, чистіть зуби після їжі, не смикайте дівчаток за кіски, файно вчіться бо інакше виростите поганими і створите державу яка описана от в цій книжечці. А як бути тим, кому довелося так жити? Як бути з тими людьми яких я щодня бачу на вулицях? Які ховають очі і соромляться того що доносили в міністерство правди КГБ, що здавали своїх батьків як Павліки Морозови, що служили у внутрішній партії внутрішніх військах, розганяли демонстрації і мітинги, розстрілювали, засуджували, саджали? Для цих «товаришів» історія Джорджа Оруела це не просто історія, це середовище в якому вони жили і виховувалися.

Мушу зазначити що книга ця мені дуже сподобалася з багатьох причин, насамперед через те, що гротескно показала до чого може довести некерований автократизм. Ні я не кинувся звісно в протилежність, не почав проповідувати переваги ліберальної економіки і не почав боротися за права геїв і лесбіянок. Просто зрозумів що цю книгу треба обов‘язково ввести в навчальний курс «молодого диктатора»