Євген Коновалець – «Причинки до історії Української Революції»

Почав читання: 05.01.2012р. Закінчив читання:08.01.2012р.

Читати «Причинки» Коновальця рівноцінно тому, як відчути дух тієї епохи. Можливо я перебільшую, очевидно я занадто засліплений героїкою тих подій, напевно я переоцінюю значення революції в житті людини… Але десь глибоко всередині я знаю, що тим який я зараз, що я думаю, в якій країні живу, про що мрію, усім цим я завдячую тому факту що був такий чоловік як Євген Коновалець, що були Січові Стрільці, що вони стояли постоєм в моєму місті, проводили тут свої військові наради і навічно полишили тут дух революції. Не кожен вміє його відчути. Для більшості це просто запах сирих стін будівель, що були збудовані в царські часи, це дотик старих потертих шинелей, смак польової каші…  запах Революції, теплої як жіночі груди, холодної як дотик сталі. Так, все це трохи пафосно, не без цього. Але я не вмію інакше говорити про важливі речі.

Спогади Євгена Коновальця можуть видатися сповіддю, чи намаганням відкинути звинувачення, чи просто записом тих подій для нащадків. Але якщо копнути глибше, це просто книга про любов. Про любов до тієї, яка ніколи не оцінить твоїх романтичних поштовхів, яка кине тебе обличчям в багно сійнувши над тобою кулеметом, яка штовхне тебе на ворожі багнети за мимолітною примхою, яка заштовхає тебе в могилу і змусить звідти сказати як ти її кохаєш. На противагу їй Батьківщина, як матір, що хоче захистити, най навіть ціною безчестя.   

У житті чоловіка може бути три жінки. Мати, від якої треба піти, але яку треба щиро любити все життя. Дружина, з якою треба стільки всього пережити разом. І дочка – надія на краще. Для Євгена Коновальця це Україна, Революція і Нація.

P.S. Ще раз перепрошую за пафос.