Почав читання: 10.01.2012р. Закінчив читання:23.01.2012р.Колись, давним-давно, коли я був ще зовсім малий в одній не дуже далекій галактиці потрапила мені до рук книга «Білий дракон». В ті часи фентезі було для мене манною небесною, читав я запоями, розправлявся з книгами як загартований в боях алкоголік з пляшчиною горілки, себто швидко і просив ще. Так сталося і цього разу, книга мене неймовірно захопила, хоча і залишила деяку недосказаність яку втім вдалося швидко розвіяти після того як я прочитав перші дві книги серії «Політ Дракона» і «Мандри Дракона».
І хоча зараз в списку прочитаних мною книг не так легко знайти щось таке, що б можна було віднести до фантастики, все ж любов до такої літератури залишилася десь глибоко в серці. Підтвердження цьому я отримав перечитуючи книги Енн МакКефрі. Перші три серії циклу «Вершники Перну» пішли як по маслу, втім цього разу це було не дитяче враження від гарної казки, а скоріше здивування від подвійного дна в простих історіях про дракончиків. Ні звісно авторка і її книги це не еталон прихованого змісту і багатогранності сюжету, просто у кожній книзі відчувався певний лейтмотив, який неможливо було не спіймати на рівні підсвідомості. Окрім неймовірно яскравих описів, які прямо таки поставали в мене перед очима, книга доповнювалася снами які мені снилися під час читання. Неможливо було не жити в цій книзі, неможливо було не відключатися від світу читаючи. Я проводив цілі вечори за читанням, пропускав потрібні станції коли брав книгу до рук в метро, жалкував що потяг до Києва їде так швидко і вже треба відриватися від тексту і виходити.
Не раз зустрічав думки деяких френдів, що фантастика для них це «література для душі», «література-для-відпочинку-мозку». Тоді твори Енн МакКефрі не для них. Так, особливого напрягу під час читання немає, але неможливо не думати, неможливо не мінятися читаючи ці книги. Це не книги які можна прочитати, поставити галочку і відкласти, це історії до яких повертатимешся все життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар