середу, 30 листопада 2011 р.

Олесь Бердник – «Зоряний Корсар», «Камертон Дажбога»


Почав читання: 16.11.2011р. Закінчив читання:28.11.2011р.
Кілька років тому я почув про Олеся Бердника, як про людину, твори якої неможливо не прочитати. Але якось так сталося що дістатися до них я зміг тільки зараз. І тепер, прочитавши роман-феєрію «Зоряний Корсар» і його продовження «Камертон Дажбога» я розумію, що тоді був не готовий до такої літератури. Книга дозволила мені себе прочитати тільки тоді, коли побачила що я зможу її сприйняти.
Я свідомо не розділяю ці дві книги, хоча вони і виступають як самостійні твори ще й написані з інтервалом в чверть століття. Все таки обидва романи вибудовують єдину концепцію світобудови тому розділяти їх неможна. Хоча книги Бердника на перший погляд можуть здатися банальною фантастикою, насправді це далеко не так. Читаючи обидва ці романи,  я дуже часто ловив себе на думці що ті чи інші ідеї я раніше зустрічав у інших авторів, читав про це у міфах, про це писали письменники чи філософі, про це говорили випадкові подорожні в потягах, цим хизувалися мої знайому інтелектуали. Тільки тоді це були шматки розрізнених поглядів на всесвіт, між якими не було видно зв‘язку. Книги Олеся Бердника, наче тисяча містків між фрагментами філософських концепцій, міфів, казок, книг і розповідей. Це ніби нитки, що шиють ковдру реальності з клаптів ідей створених іншими. Тому, читаючи його твори, я ніби підсумовував для себе все пізнане раніше, в моїй голові інформація що раніше була неструктурованою, ставала послідовною і зрозумілою. Саме в цьому прекрасність Бердника-письменника.
В деяких моментах відчувається юнацька наївність автора, особливо це відчутно в «Зоряному Корсарі», що був написаний ще до тюрми і заслання. Про це яскраво свідчать цитати його текстів де йдеться про кохання:
"Наші розчарування, вселенська скорбота, печаль - лише пошуки повноти. А повнота - то кохання"
Але Бердник не вдовольняється якимсь міфічним ствердженням міфічного кохання, він відводить йому роль в загальній концепції світобудови:
  "Полюбити жінку - простіше. Треба полюбити незмірність і вмістити її в своєму серці..."
І хоча в продовженні, в романі «Камертон Дажбога» чітко видно «огрубіння» тексту, Бердник продовжує вірити в те що світ можна змінити. Він намагається укласти всі релігійні і філософські вчення в єдину концепцію розвитку людства, він накладає на цю концепцію відбиток міфології і отримує модель Всесвіту де все знаходиться на своїх місцях. Це і є магія Бердника, саме цим підкупляють його твори, цим вони подобаються. Давно відомо що читачу подобається коли в героях він бачить себе – це задовольняє його основне прагнення при читанні книг – есканізм і бажання думати про себе як про «володаря світу». Але автор не пішов по стежці «літературної попси» - писати про те що подобається більшій частині людства. Він створив свій власний світ,  в якому достатньо місця для кожного читача. І хай навіть Бердник не пише само про тебе, хай не ти літаєш на інші планети і не ти рятуєш світи. Але ти відчуваєш, що ти міг би жити в тому світі і це гріє душу.
Книги Бердника – органічно українські, я б навіть сказав якісно-українські. Це не плач а-ля Франко\Шевченко\Українка за знедоленим народом, це не історичні мемуари – які ми були файні хлопці і як нам не пощастило з історичним шансом (Скоропадський, Петлюра, Винниченко, Донцов, та ін.), це не писанина сучасних українських авторів де лейтмотив – «я бухаю, псую дівчат, матюкаюся, збиваю з людей шапки,не люблю свою маму, але все рівно я класний чувак, письменник і інтелектуал». Бердник ніби показує українським письменникам якими б вони могли бути без нашарування понтів, історичної доцільності чи плаксивості. Скажу більше Олесь Бердник це ЄДИНИЙ автор, який заслуговує того, щоб його твори вивчали в школі.

1 коментар:

  1. Згоден, Олесь Бердник уособлює духовне прагнення людини, і не тільки на Україні. Це варто того, щоб хоча-б познайомитися з його творчістю. Щодо терміну любов, вважаю, що Олесь звичайно має на меті його суть - це інструмент пізнання, духовного пізнання, і звичайно не тільки жінок, хоча і це занадто велична ціль.

    ВідповістиВидалити