Михайло Ковальчук – «На чолі січових стрільців»

Почав читання: 11.10.2011р. Закінчив читання:18.10.2011р.

В книгах головне не те що ти читаєш і не те що пише автор. В книгах головне те що ти відчуваєш коли це читаєш. Або не читаєш… бо інколи відчуття приходять раніше за книги, ти ніби внутрішньо готуєшся до тексту, він стає не просто купою паперу що ти гортав, а логічним продовженням думок в голові, відчутих образів чи почутих десь в метро уривків фраз.

Для більшості книг про громадянську війну і Перші Визвольні Змагання 1917-1921 рр. це твердження стопроцентно вірне. Виявляється, я почав готуватися до книг на таку тематику і зокрема до книги М.Ковальчука «На чолі Січових Стрільців» ще у дитинстві, в ті часи коли я нічого не знав про Січових Стрільців, Євгена Коновальця, Симона Петлюру чи інших діячів. Просто одного разу, коли я ще був зовсім малим, я потрапив в «Будинок Культури Залізничників» що на вокзалі в рідному Козятині. І хоча яка там к бісу культура в залізничників, але мені врізався в пам‘ять запах того приміщення – запах Революції. Я стояв на жовтому кахелі і бачив бійців у шинелях з важкими гвинтівками у руках, вони бігали, метушилися, щось кричали і сперечалися, одним словом робили Революцію. Це було захопливе марево, яке зникло як тільки хтось взяв мене за плече і сказав заходити до зали де зараз буде починатися якась дитяча вистава.

Саме з тих пір книжки, фільми чи просто будь-яка згадка про ті часи викликає в мене особливий пієтет. Тому читаючи книгу «На чолі Січових Стрільців» я стрепенувся зустрівши в ній такі рядки:

«6 лютого українські війська залишили Київ [...] Штаб корпусу Січових Стрільців розташувався на станції Козятин.  21 лютого 1919р. на зустрічі в Козятині  з представниками уряду й політичних партій Є.Коновалець заявив “[..].”»

І тоді я зрозумів хто саме мені привидівся в дитинстві в гулкому холі Будинку Культури Залізничників, все стало на свої місця. І моя любов до того періоду, і поїздка в книгарню за книгою «На чолі Січових Стрільців», і той запах що для мене він є запахом Революції, все це сплелося в одну картинку в моїй голові. Просто книга була останнім завершальним фрагментом пазлу, якого не вистачало.