Ідеї висловлені в цій книзі Ярослава Грицака далеко не нові - він уже не раз говорив про це у своїх статтях, інших працях, або під час інтервʼю. Це просто різночасові думки, обʼєднані під однією загальною ідеєю - як Україні потрапити до клубу найрозвинутіших країн. Але якщо ви очікуєте якогось магічного рецепту, то його ви тут теж не знайдете. Грицак довго і наполегливо своїми книгами доводить українцям лише одну думку - якщо ви хочете змінити своє життя на краще - ви маєте змінити спосіб думання. Бо саме те, як ви думаєте, які цінності маєте і визначає вас як людину. Оцю тезу про важливість не ідентичностей (українець-поляк-малорос чи католик-православний-юдей чи демократ-ліберал-націоналіст чи якісь інші) а цінностей досить просто зрозуміти, але важко приміряти на себе. Коли професор Грицак говорить про потребу модернізуватися з ним погоджуватися дуже легко - справді потрібно, адже з історії ми знаємо, що не раз країни гинули через те, що були занадто застарілими і не змогли вчасно оновити свій життєвий уклад. Проте коли справа доходить до того, від чого ми самі як нація повинні відмовитися, з чим повинні примиритися - це стає дуже складною і непосильною задачею.
В розмові про цінності автор пропонує створити умови для переходу від цінностей виживання до цінностей самовираження. Проте це досить таки непросто зробити, коли ти ріс в 90-ті (як я наприклад) коли виживання були чи не головною проблемою, що стояла перед українцями.
Тож перефразовуючи лейтмотив книги "26-й процент…" можна сказати, що це книга про потребу боротьби з собою. Через індивідуальність такої боротьби автор книги і не може випрацювати єдиного підходу до вирішення проблеми. Як історик він скоріше окреслює потребу таких змін і аналізує як схожі процеси відбувалися в інших країнах. Проте тонкість "матеріалу" про який розповідає Грицак робить його книгу дуже важкою для розуміння. Виходить певний парадокс, щоб зрозуміти цю книгу, потрібно змінити свій світогляд і сприйняти потребу модернізації як країни в цілому, так і власне себе самого. Проте щоб прийти до цього було б незле прочитати думки, що їх автор виклав в книзі. Виходить таке собі замкнене коло, яке невідомо чи вдасться нам розірвати. Але саме від цього залежить, чи зможемо ми стати модерною нацією і сучасною країною чи так і залишимося на узбіччі історії з своїм застарілим способом мислення.
Немає коментарів:
Дописати коментар