Ви знаєте наскільки ми з вами, маю на увазі українці, зациклені на нашій власній історії? Ми напевно найбільш історичноцентричний народ у світі. Історія впливає на наше майбутнє, наше сьогодення і наше майбутнє. Демони історичного минулого приходять у наші сни, керують нашими вчинками й словами. Але чи здивуєтеся ви якщо я скажу, що в європейському масштабі наша, українська історія не така уже і важлива? Думаю здивуєтеся, навіть більше, думаю ви западаєте праведним гнівом. "Як так!?", - скаже мені пересічний українець, - "А як же ж трипільська культура!? А козаки?! А Київська Русь врешті решт!?" Але почекайте кидати в мене каміння, спочатку прочитайте книгу Нормана Дейвіса "Європа: Історія".
Звісно нам є чим пишатися, наша історія багата на події, трагічна, сповнена боротьби, успіхів і злетів. Але спробуймо поставити себе на місце європейців. Для них ми - периферія, яка можливо і цікава, але така далека і незрозуміла, що нас можна не брати в загальноєвропейські історичні розрахунки. Ми впливали на європейські справи спорадично. Видали дочку за французького монарха, захистили Відень, розвалили Річ Посполиту, воювали й проти Гітлера, і проти Сталіна у Другій Світовій Війні, ну може зробили ще кілька дрібних справ. І все. Більше нічого. І це при тому, Норман Дейвіс у своїй книзі про історію Європи намагався якомога більше розповісти про європейські окраїни, за що його до речі часто критикували. Нам потрібно усвідомити, що для Європи ми незнані історично, вони нічого не чули про нашу історію. Мусять почути, ми мусимо їм про те розповісти.
Але щоб вписатися в загальноєвропейський історичний контекст, ми й самі маємо вивчити європейську історію. І тут "Європа: Історія" стане в нагоді усім. Вмістити велетенський історичний пласт знань в одну маленьку книжку (1000 сторінкова книга, маленька, ага) практично нереально, тож автору довелося нещадно скорочувати й викидати частини, які на його думку, не мали загальноєвропейської ваги. Було дуже цікаво прочитати про давно знайомі історичні події саме з такої позиції. Зазвичай зарубіжна історія - це якийсь набір уривків, насмиканих з історій національних країн. А після книги пана Дейвіса дуже багато чого стає зрозумілим, багато елементів головоломки легко і просто стають на місце.
Звісно залишаються після прочитання цієї книги й білі плями. Автор буває піддається стандартному поведінковому стереотипу і починає називати "радянський союз" "росією" а все населення тої країни "росіянами". І тут тільки частково його вина, а інша частина провини лежить на наших прадідах, що жили в 1917-му і на сучасних істориках, що не пропагують більшу українськість радянського періоду історії. Але повертаючись до ролі України в європейській історії хочу перерахувати де саме в книзі Нормана Дейвіса сказано про Україну:
Сторінки 71-73, 341-343, 406-408, 472-484, 670-678,680-681,857,245,746,973-978.
38 сторінок з 1000, ось наше справжнє місце в європейській історії. Мусимо це змінити.
Немає коментарів:
Дописати коментар