Якщо подивитися на причини, які змушують людей приходити до психоаналітиків, то на перший погляд видається, що вони полягають виключно в невмінні спілкуватися. Людина приходить і каже: "Я не можу любити" чи "Мене ніхто не любить", "Я постійно страждаю", "Я не можу забути когось чи щось" або "Я не можу відчути щось" Але все це лише наслідки, першопричина ж лежить набагато глибше. Проблеми в спілкуванні (комунікації) викликані радше тим, що ми не розуміємо як цей світ працює, а тому не знаємо яким способом нам з ним треба взаємодіяти. Звісно є класичний спосіб прожити життя: роби як робили твої батьки, наступай на ті ж граблі, отримуй ті ж гулі на лобі. Проте якщо з протореної стежки зійти хоч на крок, то виявляється що ми абсолютно не розуміємо як поводитися, бо нас ніхто не вчив спілкуватися з людьми. Нас навчили розмовляти, коритися або домінувати, а потім викинули в бурхливу, смердючу каналізацію на ім'я життя. Випливеш - аве тобі, а не випливеш… твої проблеми, все життя будеш лузером, невдахою і страждатимеш від психічних розладів.
Проте з давніх часі були люди, які шукали новий шлях, намагалися зрозуміти як працює цей світ, за якими правилами. Тобто вони шукали способу правильного взаємозв'язку з світом хотіли навчитися комунікувати з ним, вийти за межі дуалістичного сприйняття "домінуй або корися". Так, я кажу про філософів. Усі вони, в який би час не жили, в Давній Греції, Середньовіччі, чи десь ближче до наших часів, усі вони були зайняті однією справою - пошуком істини. Бо саме через розуміння істини, можна зрозуміти світ, а значить і себе в ньому. Тобто можна навчитися правильно комунікувати з світом, з своїм оточенням з собою врешті решт.
Зрозумівши як працює Всесвіт, досконально опанувавши філософію - мистецтво розуміти, можна вирішити усі свої проблеми, включно з проблемою спілкування. Але це важкий і тернистий шлях, на цьому шляху можна опинитися в бочці, бути розстріляним, померти самотнім чи просто отримати ярлик "неадекватного". Це шлях самокопання, шлях дослідження себе, це шлях сильних і сміливих. Натомість теперішня психотерапія - це така собі спрощена версія філософії, для сучасних розніжених людей, які бояться викликів, що їх несе життя. Це дитячий садочок для почуттів, коли ти на затишній кушетці вчишся по складам вимовляти слова. Проте ще Еріх Фром казав "Людський мозок живе в двадцятому столітті; Серце більшості людей -все ще в кам'яному віці". Ми діти, маленькі діти, які нічого не знають про світ, тому нам одна дорога - в дитячий садочок. Це нормально і зовсім не страшно, набагато страшніше було б залишитися жити і надалі в своєму невігластві.
Немає коментарів:
Дописати коментар