Насправді це історія про цивілізаційні вибори і про те, до чого можуть призвести невірні повороти на роздоріжжі історії. Перші здогадки з'явилися у мене тоді, коли з вуст головного героя злетіла фраза "автономіка" якої він спробував в силу своєї дегенеративної освіченості, описати політичний устрій "Корита". Місцеві жителі дуже цінують оцю свою автономіку і вважають що "Ті-з-за-колючки" які інколи літають над Коритом на вертольотах хочуть цю автономіку у місцевих відібрати. Вихваляння тим яка класна автономіка і як вона колись годувала всіх яскраво межується з оповідками про те, що вижити стає все важче і з кожною зимою населення цієї автономії скорочується. Нічого вам не нагадує ні? Ну окей, тоді як вам така історія. Щоб якось вижити, населення Корита береться добувати якусь міфічну чорнуху, щоб пити її і потім продавати "тим-за-колючку", згадуючи, що колись давно, ще до війни, саме з продажу чорнухи все населення Корита і жило. Герої з гордістю згадують своїх батьків і дідів, які воювали на тій війні, адже всі хотіли захопити це звалище, щоб виселити звідси місцеве населення і самим пити чорнуху і збирати сміття! "Дєдивоєвалі", ага. Ну сподіваюся тепер уже всі здогадалися про що книга? Так, це алюзія на Донбас і на ситуацію яка там зараз відбувається. Думаю саме через те, що багато представників того регіону впізнали себе в героях "Помирани", у книги так багато негативних відгуків. Але не зважаючи на це, книга Тараса Антиповича дуже хороша і якісно написана, сюжет справді захоплює, у мене давно не було такого, щоб від книги не можна було відірватися. Постійно хотілося прочитати ще главу, ще кілька сторінок, щоб дізнатися що ж там далі станеться з героями. Книга читається неймовірно легко, при цьому розповідаючи про досить важливі речі. Як автору вдається поєднувати такі речі залишається для мене загадкою, але факт лишається фактом - це прекрасна алюзія яка показує до чого може довести невмотивоване бажання "автономіки"
Немає коментарів:
Дописати коментар