Майстерність письменника визначається тим, чи може він писати цікаві й водночас невеликі за обсягом твори. Бо коли тобі потрібно три томи, аби висловити думку, ти можеш бути хорошим письменником, але втрачаєш у своїх текстах елемент непрогнозованості. В цьому сенсі Айзек Азімов однозначно один із великих, бо вміє заінтригувати своїм текстом незалежно від обсягу сторінок.
"Молодість" - досить короткий текст, але навіть серед цієї небагатослівності я встиг кілька разів змінити свою думку про це оповідання. Спочатку мені видалося, що це звичайний приклад короткої фантастичної прози, написаної для якогось часопису. Якийсь редактор попросив Азімова написати оповідання для свого журналу, що автор і зробив під час обідньої перерви на коліні, особливо не задумуючись про написане. Та вже десь на середині тексту я змінив свою думку. Мені тепер почало здаватися, що назва "Молодість" аж ніяк не випадкова для історії про двох хлопчиків, які знаходять космічний корабель прибульців, що розбився, а самих прибульців садять в клітку, бо думають що то дивні "звірята". Бо й справді ми, земляни, до біса молода цивілізація в космічному масштабі. Як мало ми знаємо про Всесвіт і космос. Тож де гарантія, що коли прибульці таки вирішать відвідати нашу планету, ми зможемо побачити в них справді гостей з інших світів, а не смішних тваринок? Тож десь із середини тексту ця історія почала здаватися мені зрозумілою, я вирішив, що вже зрозумів основний лейтмотив цієї історії, тож усе, що мені лишилося - дотягнути до кінця оповідання. І може так би воно і було, якби Айзек Азімов не був істино великим письменником-фантастом. Він зміг здивувати мене буквально на останніх реченнях цієї історії. Вже після того як "прибульці" були врятовані батьками хлопчиків, після того як корабель космічних мандрівників було відремонтовано і вони рахували останні секунди до відльоту, між ними відбулася цікава розмова про руді щупальця, які росли на голові одного з "хлопчиків". І ця фраза перевернула все з ніг на голову. Маленькі прибульці, це насправді й є земляни, які прилетіли на іншу планету. Це ми гості, це ми, земляни й є ті космічні мандрівники! А чому оповідання називається "Молодість"? Ні, не через те, що є десь ще молодші за нас раси в космосі, які не впізнають прибульців. Це натяк саме на молодість нас, землян. Які настільки молоді й недосвідчені, що читаючи фантастику, досі лишаються антропоцентричними й на місце головних героїв завжди підставляють людину, навіть якщо автор про це не обмовився ні словом!
Немає коментарів:
Дописати коментар