понеділок, 23 жовтня 2017 р.

Николай Чернышевский – “Что делать?”

Почав читання: 21.09.2017 Закінчив читання: 19.10.2017

Як ви думаєте наскільки сучасні люди відрізняються від людей кінця 19-го сторіччя? Дуже відрізняються? Ніякої різниці нема? Якщо хочете отримати відповідь на це питання, раджу вам почитати романи того часу. Довгі і тягучі з велетенською кількістю незначних деталей, розлогими описами інтер'єрів і природи, об'ємнішими за які бувають хіба описи характерів персонажів, вони здадуться вам нестерпними до читання. Така романістика позаминулого століття занадто всеохопна, забирає забагато часу, не вписується в ритм нашого сучасного життя. Цим ми різнимося. Але коли починаєш вчитуватися в тексти, усвідомлюєш свою схожість з тими людьми, попри всі відмінності в базових питаннях ми точно такі самі як і вони, ми не відрізняємося концептуально.
Я почав читати цю книгу тільки по одній причині, я почув, що це була улюблена книга Леніна. Мені стало цікаво, що ж такого могло сподобатися цій жахливій людині. Звісно я не чекав прочитати тут закликів до терору і масових вбивств. Скоріш за все це мала би бути просто ідеалістична книга, яка була потрактована Ульяновим занадто буквально, що і призвело до всіх тих жахіть, до яких Ленін був причетний. Я не помилився по суті, лише трохи не вгадав по формі. Очікував побачити короткий політичний памфлет, я натомість прочитав великий, алегоричний роман. Ну що ж можливо Чернишевський тут і правий, інший формат цього тексту не зацікавив би тодішнього читача. Натомість класична любовна історія як фон для зображення нового типажу людей, про яких мріяв автор, видалося ідеальним порівнянням. В ті часи роман "Что делать" здійснив маленький переворот в певних колах людей. Він видався нахабним, вульгарним, руйнуючим тогочасні "скрєпи", про нього говорили тихо аби не наразитися на остракізм, але все ж про нього говорили. Свою місію текст виконав на сто відсотків, для молоді того часту він став маніфестом, закликом до дій. З висоти теперішнього 2017-го року звісно ж ідеї Чернишевського хочеться критикувати. Хочеться взяти його чистий ідеалізм і показати до яких крайнощів цей ідеалізм може призводити.
Але особисто для мене особливо цінним в цій книзі стало інше. Чернишевський кілька разів в тексті починає гратися з читачем, він перериває розповідь і знущаючись, пропонує вгадати що буде далі, як зміниться сюжет, або ж він полемізує з людиною по інший бік книги, висміюючи його ідеали і прогнозоване ставлення до героїв. Я втягнувся в цю гру, запропоновану автором і чесно кажучи, кілька разів був добряче посоромлений, незважаючи на те, що я вважаю себе досвідченим читачем, якого викрутасами сюжету не здивуєш. Чернишевський здивував, але то пусте, з беззаперечну заслугу я ставлю собі інше. Я впізнав образ однієї з головних героїнь, незримо присутніх в книзі, буквально з перших рядків про неї:

"- Только, кто же ваша невеста? Вы говорите так загадочно.
- Это моя тайна. Я совершенно разделяю желание бедных, чтоб их не было, и когда-нибудь это желание исполнится: ведь раньше или позже мы сумеем же устроить жизнь так, что не будет бедных; но...
- Не будет? - перебила Верочка: - я сама думала, что их не будет: но как их не будет, этого я не умела придумать - скажите, как?
- Этого я один не умею сказать; это умеет рассказывать только моя невеста; я здесь один, без нее, могу сказать только: она заботится об этом, а она очень сильная, она сильнее всех на свете. Но мы говорим не об ней, а об женщинах. Я совершенно согласен с желанием бедных, чтоб их не было на свете, потому что это и сделает моя невеста. "
Я думав, що це особисто мій винахід, так сильно персоніфікувати Революцію в жінці, виявляється Чернишевський робив це ще в 1860-му. Але я впізнав її, бо не міг не впізнати. Я свідомо не хочу приділяти в своїй рефлекції на "Что делать", великої уваги цьому моменту, бо він для мене є досить інтимним, таким яким не хочеться ділитися. Зазначу лиш, що мені дуже імпонує такий підхід до зображення Революції і окреме задоволення я отримав саме від образу її як нареченої багатьох чоловіків.
Думаю, якщо я колись захочу стати ідеологом нової революції, то натхнення потрібно буде шукати саме в романі "Что делать". До зустрічі на барикадах.

Немає коментарів:

Дописати коментар