Я не сказав би, що Паскаль Брюкнер написав щось новаторське чи невідоме раніше, скоріше він просто зміг вербалізувати ті почуття, які багато хто відчуває, але не може описати. Не знаю як йому це вдалося, але, пишучи про таку тонку матерію як любов, (звісно ж в широкому сенсі цього слова, себто не про якісь чергові піздострадашки 16-ти річних «знавців життя») йому вдалося не скотитися в ні в моралізаторство ні в соплі і «всепропальство» Його, не побоюся цього слова «філософський трактат» охоплює широке поняття любові, від сексуальності, а ж до релігійної любові до бога. Він аналізує всі аспекти цього непростого явища і пояснює багато закономірностей нашого суспільства:
«Свобода любви — наш боевой трофей — досталась нам не даром, ее цену предстоит уточнить. Свобода — не распущенность, а повышение ответственности, не облегчение, а тяжкое бремя.Она не столько решает проблемы, сколько множит парадоксы. Если наш мир порой кажется грубым, причина в том, что в «эмансипированном» мире независимость каждого сталкивается с независимостью других, а это причиняет боль; никогда прежде на плечах каждого не лежал груз стольких ограничений. Эта ноша отчасти объясняет жесткость современных любовных отношений.»Скажіть чесно хіба ви самі не відчували цю жорстокість сучасних стосунків? І дружніх і любовних і родинних? Всі намагаються зробити одне одному боляче і через цей біль стати щасливими. Справжня любов має бути болючою і пекельною, з трагедією і сумом. Такі вже ми - суспільство мазохістів, невротиків і довбойобів. Але Брюкнер дуже вдало розкладає все по поличкам, колупається в людських мізках і показує всю цю вашу любов, такою як вона є, хорошою і не дуже, болючою і приємною, величною і сексуалізованою до краю. Багато в чому його ідеї в цій сфері співпадають з моїми власними, і скажу відверто це мене дуже тішить. Це звісно не зробить мене щасливим, але принаймні я вже не такий і неправий:
«Все переворачивается с ног на голову: сексуальное наслаждение из подозрительного превращается в принудительное, а тот, кто уклоняется, навлекает на себя подозрение в том, что он серьезно болен. Вместо старых запретов утверждается новый террор — террор оргазма»Текст Паскаля Брюкнера можна сприймати по різному, або як книгу-посібник з психології стосунків, де можна зрозуміти чого твій чоловік має потребу спати з кимось крім тебе, чи навіщо тобі вдовольняти свою жінку треба в першу чергу словами. Можна сприймати книгу як наукову розвідку, що вивчає питання сексуальності сучасних людей. Але я сприймаю її інакше, скоріше як філософський твір який пропонує започаткувати новий тип моралі, заснований на чесності і взаємному задоволенні. Еріх Фром колись казав, що «людський мозок живе в 20-му столітті, а серце більшості людей – все в кам’яному віці» мені здається Брюкнер своїм текстом хоче це змінити. Його амбітна мета – пояснити механіку розвитку почуттів людини, розвинути ту чуттєву сердечність, якої не вистачає людям сучасного кам’яного віку. Він вважає, що як науковий прогрес є кров’ю якою харчується розвиток людства, так і любов – той з’єднуючий матеріал який дозволяє нашому серцю не відстати від прогресу мозку. При всьому цьому Паскаль Брюкнер не моралізаторствує, не намагається когось вчити як жити і любити. Він визнає всі види любові і залишає бажаючим місце для маневру на цьому непростому полю бою. Тож маневруйте, лиш не стійте на місці.
Немає коментарів:
Дописати коментар